— загострення енергетичної і продовольчої проблем;
— формування самостійної фінансової системи, безпосередньо не пов'язаної з обслуговуванням руху товарів, та ін.
Внаслідок дії цих чинників утверджується тенденція до зростання взаємозалежності, інтеграції країн, інтернаціоналізації процесів виробництва та інших складових господарського життя світової економіки.
Процес міжнародної економічної інтеграції обумовлений поглибленням МПП і на цій основі розвитком економічних зв'язків між країнами. Він розпочався з простого обміну товарами і переріс у стабільну, масштабну міжнародну торгівлю товарами і послугами. У перспективі очікуються інтернаціональне переміщення капіталів із країни в країну, створення в них нових виробництв, поглиблена виробнича і науково-технічна кооперація, спільна організація виробництва та управління. Наслідком цього процесу буде взаємопроникнення і взаємопов'язування національних економік як свідчення інтернаціоналізації виробництва, тобто розвиток міжнародних економічних зв'язків і відносин у процесі переростання продуктивними силами меж національних економік і формування інтернаціонального процесу виробництва.
Сутність інтернаціоналізації виробництва полягає у розвитку стабільних економічних зв'язків між країнами і народами; виході відтворювального процесу за національні межі; переплетінні в ньому науково-технічної, виробничої, інвестиційної, фінансово- комерційної діяльності; поглибленні економічної взаємозалежності країн та міжнародного усуспільнення процесів виробництва і обігу; розширенні світового ринку.
Отже, сучасне світове господарство є складною системою, глобальним економічним організмом, який функціонує та розвивається відповідно до об'єктивних законів ринкової економіки. Цей процес ще не завершився, оскільки триває поглиблений розвиток усіх чинників, що його зумовлюють.
Структура світового господарства
Функціонування і розвиток світового господарства опосередковується конкретними формами міжнародних економічних відносин, механізмами їх державного і національного регулювання з метою реалізації соціально-економічних і політичних інтересів різних країн.
Формування і розвиток міжнародних економічних відносин є результатом інтернаціоналізації й транснаціоналізації виробництва, утворення загальноцивілізаційної економічної основи.
Міжнародні економічні відносини — система різноманітних господарських відносин між державами та іншими суб'єктами національних економік, яка сформувалася під впливом розвитку міжнародного поділу праці, продуктивних сил, економічного, соціального та політичного їх устрою з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання благ у міжнародному масштабі.
До основних структурних складових системи міжнародних економічних відносин належать міжнародна торгівля (товарами, послугами, продуктами інтелектуальної власності), міжнародний рух факторів виробництва (капіталів, робочої сили, технологій), міжнародна торгівля фінансовими інструментами (валютою, ЦП, деривативами, фінансовими активами, вартість яких визначається залежно від вартості основного активу і кредитів), міжнародні розрахунки та ін. (рис. 5.1).
Міжнародні економічні відносини здійснюються завдяки участі різних суб'єктів у МПП. Такими суб'єктами є:
— на мікроекономічному рівні: юридичні (фірми) та фізичні особи, які здійснюють зовнішньоекономічні операції, пов'язані з рухом товарів, факторів виробництва тощо;
— на макроекономічному рівні: країни, їх регіональні й муніципальні суб'єкти, інтеграційні об'єднання країн, світове господарство загалом в умовах глобалізації фінансових ринків;
» следующая страница »
1 ... 382 383 384 385 386 387388 389 390 391 392 ... 452