Нехтування подібним досвідом, захоплення на початку економічних перетворень неоліберальними теоріями з їх ідеалізацією самодостатності вільної гри ринкових сил, коли держава розглядається лише як перешкода на шляху природного розвитку ринкового успіху, поглибили і подовжили трансформаційний спад в економіці України. Це спричинило глибоку суперечність між новими (значною мірою ринковими) відносинами і діючою системою управління, стало найвідчутнішим гальмом соціально-економічного прогресу.
Розв'язання цієї суперечності вимагає здійснення глибоко структурованої, адекватної новим реаліям економічного і політичного життя адміністративної реформи. Основою наукового її обґрунтування є загальноприйняті у світовій практиці уявлення щодо інверсії функцій ринку і державного управління в контексті глобальних тенденцій постіндустріального розвитку людської цивілізації. Це зумовлює необхідність чітко визначити масштаби, сфери, механізми та інструменти державного втручання в економіку перехідного типу. В Україні, однак, держава донедавна нерідко втручалась у ті сфери, де її присутність була непотрібна, і не вживала заходів там, де вони були конче необхідні. Водночас посилення дієздатності держави, її регулюючої функції породжує бюрократизацію економічних відносин, зростання влади чиновництва. Тому необхідне оптимальне поєднання державних регуляторів з елементами ринкового саморегулювання економіки.
В історії економічної науки виокремлюють чотири типи державного інтервенціонізму:
1) класична версія відводить державі роль «нічного сторожа», згідно з якою завдання держави полягає в компенсації соціальних утрат від дії ринкового механізму;
2) марксистська концепція заперечує ринкові механізми, аб- солютизуючи центральнокероване управління господарськими процесами;
3) кейнсіанська модель макроекономічного регулювання пов'язана з державним втручанням у дію ринкового механізму шляхом доповнення його властивими державі формами і методами координації господарського життя суспільства;
4) ордоліберально-неокласична інтерпретація економічної поведінки держави задає зовнішні параметри дії ринкового механізму в напрямі досягнення очікуваних цілей.
У розвинутих країнах Заходу домінують кейнсіанська та ордо- ліберально-неокласична моделі державного впливу на перебіг економічних процесів, які означають підтримання нормального функціонування й регулювання ринкового механізму з метою підвищення його ефективності й забезпечення сталого економічного зростання. У перехідній економіці на передній план виходить конституююча функція держави у створенні засад ринкового господарства, насамперед його конкурентного устрою, у формуванні приватного сектору, потужного середнього класу власників як передумови економічного зростання і забезпечення на цій основі загального добробуту. Не менш важливо запровадити реорганізацію та раціоналізацію на ринкових засадах державного сектору економіки, підвищити ефективність управління корпоративними правами держави.
Пріоритети економічних та інституціональних перетворень
у контексті євроатлантичного вибору
Одним з основних геополітичних завдань України є набуття спочатку асоційованого, а потім повного членства в ЄС. Це зумовлює якісно нові вимоги насамперед до внутрішньої політики, покликаної утвердити в Україні європейську модель соціально-економічних перетворень з її стандартами НТП, рівня і якості життя населення, демократії, гуманітарного розвитку, громадянського суспільства.
» следующая страница »
1 ... 377 378 379 380 381 382383 384 385 386 387 ... 452