Політична економія

Тривалість і гострота трансформаційної кризи 90-х років XX ст. в Україні ставить під сумнів обрану на старті реформ модель рин­кових перетворень, яка базувалася на спрощених принципах ринкової трансформації та концепції «доганяючого» розвитку. Ця модель зводилася до логіки однобічного економізму без ура­хування пріоритетності інституційних перетворень, необхідності посилення в процесі реформ дієздатності держави, взаємозв'язку економічних і неекономічних чинників суспільного розвитку, економіки та суспільства загалом. Вона не мала необхідної соці­альної спрямованості і виходила з хибної позиції в оцінці Укра­їни як економічно і науково-технічно нерозвинутої держави. Реалізація цієї моделі, допущені прорахунки, низька дієздат­ність держави спричинили глибокі деформації процесу ринкових перетворень, поширення нецивілізованих форм нагромадження капіталу, тінізацію економіки, корупцію та економічну злочин­ність, небезпечне зміцнення позицій олігархічного капіталу, його зрощування з державною бюрократією. Все це негативно вплинуло на міжнародний імідж держави, позначилося на трансформацій­ному рейтингу України серед інших республік колишнього СРСР (табл. 4.17).

Осмислення характеру і результатів трансформаційних проце­сів у вітчизняній економіці протягом першого десятиліття наво­дить на такі висновки:

—               при виборі моделі ринкової економіки для України важли­ве значення має знання і врахування загальних засад становлення ринкового господарства. За всіх особливостей і унікальності віт­чизняного досвіду переходу до ринку немає вагомих підстав для висунення концепції національної винятковості. Така концепція означала б обґрунтування приреченості країни на рух поза руслом розвитку людської цивілізації;

—                 ефективне використання світового досвіду економічних трансформацій неможливе без врахування реальних можливостей його реалізації в умовах переходу України до ринку. Цей перехід здійснюється методом проб і помилок за відсутності теорії пере-

Трансформаційний рейтинг України (серед 15 республік колишнього СРСР за 100-бальною системою)*

Таблиця 4.17

№ п/п	Сфера політики	Рейтинг	Місце
1	Лібералізація і дерегуляція ділової активності	44,7	10
2	Стабільність і передбачуваність правової системи	53,8	6
3	Корпоративне і державне управління	32,4	9
4	Лібералізація зовнішньої торгівлі і включення у міжнародний трансфер капіталів	52,6	11
5	Розвиток фінансового сектору	42,3	10
6	Рівень корупції	36,3	10
7	Політичні ризики	24,8	8
8	Авторитет та імідж країни серед іноземних і внутрішніх інвесторів	41,3	8
9	Інвестиційний клімат	34,8	11

*    The Bleyzer Initiative: Completing the Economic Transition in FSU Countries. The Bleyzer Foundation. — Housten, 2002.

хідного періоду від планової до ринкової економіки, без поперед­нього ґрунтовного вирішення принципового питання про найпри- датнішу для України модель ринкового господарства;

—                з переходом до ринкового господарства часто пов'язані над­мірні сподівання або навіть ейфорія. Насправді доведена до роз­квіту ринкова економіка автоматично не обдаровує суспільство добробутом і процвітанням. У межах ринкового укладу господарс­тва на Заході поряд із заможними верствами суспільства існують і бідні, зберігаються значні регіональні особливості економічного розвитку. Ринкова економіка є необхідною універсальною умо­вою, основою соціально-економічного прогресу. Але вона не може бути єдиним і достатнім його чинником. Не менший вплив справ­ляють менталітет нації, релігія, історія, культура, традиції, тру­дова етика, суспільна солідарність та ін. Досвід функціонування сучасної ринкової економіки у межах, наприклад, ЄС підтвер­джує значимість саме позаекономічних чинників;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 375 376 377 378 379 380381 382 383 384 385  ... 452