2. Макроекономічна (фінансова) стабілізація. Вона має на меті знизити відкриту інфляцію, яка після початку лібералізації неминуче приходить на зміну товарному дефіциту і придушеній інфляції. Стабілізаційна політика передбачає жорсткі кредитні, грошові та бюджетні обмеження, регулювання валютного курсу національної грошової одиниці, що дає змогу досягти поставлених цілей протягом одного року. Стабілізаційні процеси відбуваються паралельно з лібералізацією, синхронізуючись з нею.
3. Структурна перебудова. Як процес пристосування структури національної економіки до змінюваних потреб внутрішнього і зовнішнього ринків, вона необхідна для переорієнтації всього народногосподарського комплексу на виробництво споживчих товарів і послуг відповідно до структури попиту. В процесі структурних зрушень проводиться конверсія (лат. ^^є^зю — перетворення, зміна) військового виробництва, формується нова експортна база, підвищується ефективність використання ресурсів, посилюються конкурентні переваги національної економіки. Реальні і глибокі структурні перетворення починають із досягненням мак- роекономічної стабілізації і здійснюють (залежно від масштабів економіки) впродовж 3—5 років. Реструктуризація економіки закладає якісно нові основи економічного зростання.
4. Інституційні перетворення. Вони спрямовані на формування засад ринкового господарства, стимулювання його рушійних сил, насамперед підприємництва і конкуренції. Це передбачає зміни у відносинах власності, приватизацію і земельну реформу, формування ринків праці і капіталів, здійснення антимонополь- ної політики, підтримку з боку держави малого і середнього підприємництва, розвиток фінансової інфраструктури, забезпечення стабільної законодавчої бази ринкової економіки, створення нової податкової служби, судової та правової систем та ін. Ідеться про послідовну політику глибокої демократизації економічних процесів, утвердження повноцінних інститутів ринкового господарства та громадянського суспільства, забезпечення на цій основі сталого соціально-економічного розвитку. Інституційні перетворення економіки і суспільства починаються водночас із їх лібералізацією і, загалом, можуть охопити життя одного покоління протягом 50—60 років.
Успіх ринкових перетворень економіки залежить від вирішення всіх чотирьох завдань і забезпечення сталого економічного зростання як основи досягнення суспільного добробуту.
Стратегії ринкових перетворень. Стратегія переходу до ринку вимагає не тільки глибокого знання закономірностей функціонування сучасного ринкового господарства, а й розуміння послідовності і темпу включення в дію його основних елементів. Тому найважливіше завдання держави в процесі здійснення економічних реформ полягає у виборі стратегічних пріоритетів, визначенні послідовності, темпів, синхронізації ринкових перетворень.
Для постсоціалістичних країн трансформація економічних систем на початку 90-х років XX ст. зводилася до вибору однієї з двох можливих стратегій: «шокової терапії» або «градуалізму» (лат.
гадш — крок, ступінь).
Стратегія «шокової терапії». Вона представляє погляд на трансформаційний процес із його кінцевого пункту і передбачає здійснення радикальних реформ у найкоротші строки. Йдеться про швидке проведення лібералізації і фінансової стабілізації з одночасним започаткуванням системних інституційних змін.
Конкретна програма «шокової терапії» має на меті створення вільного ринку і досягнення макроекономічної стабілізації внаслідок одночасного швидкого проведення заходів короткострокового характеру:
» следующая страница »
1 ... 372 373 374 375 376 377378 379 380 381 382 ... 452