Політична економія

2.                Макроекономічна (фінансова) стабілізація. Вона має на меті знизити відкриту інфляцію, яка після початку лібералізації неми­нуче приходить на зміну товарному дефіциту і придушеній інфля­ції. Стабілізаційна політика передбачає жорсткі кредитні, грошові та бюджетні обмеження, регулювання валютного курсу національ­ної грошової одиниці, що дає змогу досягти поставлених цілей про­тягом одного року. Стабілізаційні процеси відбуваються паралель­но з лібералізацією, синхронізуючись з нею.

3.                 Структурна перебудова. Як процес пристосування структу­ри національної економіки до змінюваних потреб внутрішнього і зовнішнього ринків, вона необхідна для переорієнтації всього на­родногосподарського комплексу на виробництво споживчих това­рів і послуг відповідно до структури попиту. В процесі структур­них зрушень проводиться конверсія (лат. ^^є^зю — перетворен­ня, зміна) військового виробництва, формується нова експортна база, підвищується ефективність використання ресурсів, посилю­ються конкурентні переваги національної економіки. Реальні і глибокі структурні перетворення починають із досягненням мак- роекономічної стабілізації і здійснюють (залежно від масштабів економіки) впродовж 3—5 років. Реструктуризація економіки закладає якісно нові основи економічного зростання.

4.                Інституційні перетворення. Вони спрямовані на формуван­ня засад ринкового господарства, стимулювання його рушійних сил, насамперед підприємництва і конкуренції. Це передбачає зміни у відносинах власності, приватизацію і земельну реформу, формування ринків праці і капіталів, здійснення антимонополь- ної політики, підтримку з боку держави малого і середнього під­приємництва, розвиток фінансової інфраструктури, забезпечення стабільної законодавчої бази ринкової економіки, створення нової податкової служби, судової та правової систем та ін. Ідеться про послідовну політику глибокої демократизації економічних проце­сів, утвердження повноцінних інститутів ринкового господарства та громадянського суспільства, забезпечення на цій основі стало­го соціально-економічного розвитку. Інституційні перетворення економіки і суспільства починаються водночас із їх лібераліза­цією і, загалом, можуть охопити життя одного покоління протя­гом 50—60 років.

Успіх ринкових перетворень економіки залежить від вирішен­ня всіх чотирьох завдань і забезпечення сталого економічного зростання як основи досягнення суспільного добробуту.

Стратегії ринкових перетворень. Стратегія переходу до ринку вимагає не тільки глибокого знання закономірностей функціону­вання сучасного ринкового господарства, а й розуміння послідов­ності і темпу включення в дію його основних елементів. Тому най­важливіше завдання держави в процесі здійснення економічних реформ полягає у виборі стратегічних пріоритетів, визначенні послідовності, темпів, синхронізації ринкових перетворень.

Для постсоціалістичних країн трансформація економічних систем на початку 90-х років XX ст. зводилася до вибору однієї з двох можливих стратегій: «шокової терапії» або «градуалізму» (лат.

гадш — крок, ступінь).

Стратегія «шокової терапії». Вона представляє погляд на трансформаційний процес із його кінцевого пункту і передбачає здійснення радикальних реформ у найкоротші строки. Йдеться про швидке проведення лібералізації і фінансової стабілізації з од­ночасним започаткуванням системних інституційних змін.

Конкретна програма «шокової терапії» має на меті створення вільного ринку і досягнення макроекономічної стабілізації вна­слідок одночасного швидкого проведення заходів короткостроко­вого характеру:

 

« Содержание


 ...  377  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я