На сучасному етапі в Україні особливо важливо сформувати принципово нову концепцію управління процесами відтворення, наповнити економічну та соціальну функції держави новим змістом, установити межі й вибір методів, важелів (інструментів) державного регулювання з урахуванням особливостей трансформаційного процесу. Вони полягають у інверсійному (порушення нормального порядку) характері ринкових реформ; слабкості ринкових механізмів і нерозвинутості неформальних ринкових інструментів; суттєвих порушеннях макро- рівноваги, пов'язаних з глибокою реформованістю галузевої структури промисловості, високою зношеністю виробничих фондів, ресурсо- і капіталомісткістю виробництва, низькою конкурентоспроможністю продукції, слабкою відтворювальною базою цивільного машинобудування, низьким технічним рівнем і технологічною неоднорідністю виробництва. Крім того, особливостями трансформаційного процесу є відсутність адекватної для ринкової економіки реакції виробників, споживачів та інвесторів на дію монетаристських і фіскальних важелів, за допомогою яких у ринковій економіці досягається стабілізація цін, зайнятості, зростання виробництва; інерційність соціально-економічної системи.
4.5. Трансформаційні процеси в перехідній економіці
Трансформаційні процеси, зокрема у постсоціалістичних країнах, викликали необхідність розроблення теорії, яка б адекватно відображала складність перетворень, що відбуваються у суспільстві, або навіть виокремлення у спеціальну галузь суспільствознавства досліджень з перехідної економіки і перехідного суспільства. Перші практичні спроби щодо цього зіштовхнулися з багатьма об'єктивними і суб'єктивними труднощами. Об'єктивні — порівняно невелика тривалість перехідних процесів, що ускладнює можливості теоретичних узагальнень. Суб'єктивні — сумніви у необхідності виокремлення як предмета дослідження особливої перехідної (трансформаційної) економіки і відповідно заперечення існування її теорії. Однак реальні перетворення сприяли поступовому подоланню цих упереджень, формуванню передумов для обґрунтування теорії перехідних процесів у межах нової міждисциплінарної галузі знань — транзитології.
Транзитологія як наука.
Типологізація перехідної економіки
Транзитологія як наука. Перехідні процеси в економіці різноманітні, але вони завжди пов'язані з глобальними якісними зрушеннями, відбуваються під впливом різнопорядкових чинників. За мотивами, обставинами, перебігом реалізації та її наслідками ці процеси наповнені об'єктивним змістом, проте за будь-якої трансформації суб'єктивний чинник також обов'язковий як необхідна ініціативна і рушійна сила. Тому адекватне з'ясування сутності, спрямованості, мети перехідних процесів вимагає комплексного, міждисциплінарного підходу до аналізу сукупності об'єктивних і суб'єктивних чинників перехідної економіки і трансформації економічних систем загалом. Такий підхід і забезпечує транзитологія.
Транзитологія — спеціальна галузь суспільствознавства, яка вивчає перехідні форми і стани суспільства, що перебуває у процесі динамічних змін,
еволюційних або революційних перетворень.
Транзитологія займається розробленням загальної теорії перехідних (трансформаційних) процесів у економічних системах, підсистемах, способах господарювання, управління економічним розвитком. Її методологічною основою є:
— діалектика, спрямована на пізнання якісних змін у розвитку природи і суспільства;
— формаційний підхід, включаючи марксистську теорію переходів від одного способу виробництва до іншого;
— загальноцивілізаційний підхід, який розглядає розвиток людського суспільства як рух від цивілізації до цивілізації;
» следующая страница »
1 ... 367 368 369 370 371 372373 374 375 376 377 ... 452