Створення державної власності відбувається внаслідок будівництва за рахунок держбюджету підприємств та інших об'єктів, власником яких стає держава, придбання державою акцій приватних компаній, націоналізації окремих підприємств і галузей народного господарства.
2. Привласнення і перерозподіл державою значної частини НД. Перерозподіл НД відбувається за рахунок:
— системи податків (більше половини всіх податків сплачують наймані працівники (вони становлять від ЗО до 40 % їх доходів), внаслідок чого держава вилучає частину необхідного продукту працівників у інтересах великих монополій);
— державних закупівель, державних замовлень, особливо у військовій сфері (це створює гарантований ринок і забезпечує колосальні надприбутки військово-промисловим монополіям);
— державних кредитів та субсидій окремим галузям (монополії опосередковано отримують кошти з державного бюджету під час фінансування державою наукових досліджень, особливо у вій ськовій сфері),
3. Державне регулювання економіки. Реалізується воно як система економічних заходів уряду з метою вирішення життєво важливих для монополістичного капіталу проблем. Передусім це боротьба з кризовими явищами, забезпечення високих і стабільних темпів економічного зростання, здійснення структурних змін в економіці під впливом НТР і логіки конкурентної боротьби на світовому ринку, вирішення соціальних проблем (політика у сфер; заробітної плати, освіти, охорони здоров'я, соціального страху вання тощо). З цією метою використовують поточне регулювання (кон'юнктурне, антициклічне), програмування економіки (індії- кативні плани). Широке використання державних програм розвитку у країнах Західної Європи та Японії забезпечило підвищення конкурентоспроможності національних компаній на світових ринках, успішне конкурування з монополіями США, Однак державне програмування економіки виражає передусім інтереси капіталістичних монополій, фінансового капіталу, оскільки мобілі зація величезних капіталів використовується для фінансування наймогутніших ФМГ,
У середині 50-х років XX ст. особливою сферою конкурентно; боротьби стало виробництво інтелектуальних продуктів у високо- технологічних галузях. Вторгнення сюди монополій мало на меті модернізацію традиційного виробництва на основі прогресивних технологій і нової техніки, збільшення норми і маси прибутку на сукупний капітал, забезпечення їх економічного панування у нових галузях. На цьому шляху, наприклад, концерн «Даймлер- Бенц» став одним із провідних промислових гігантів, установивши контроль над багатьма фірмами з випуску військової та авіа- космічної техніки, електроніки тощо.
Диверсифікуючи свою діяльність, поєднуючи прямий тиск і гнучкість у конкурентній боротьбі, монополії запобігають появі конкурентних компаній у нових галузях, звужуючи завдяки цьому сферу конкурентно-ринкових відносин, уповільнюючи НТП.
Інтернаціоналізація господарського життя посилює науково-технічне суперництво (періодичні «автомобільні», «телевізійні війни» між США та Японією). Проникнення на американський ринок автомобілів японських фірм змусило «Дженерал моторс» подвоїти витрати на наукові дослідження, інвестувати сотні мільйонів доларів на зменшення фізичної маси автомобілів та енергоємності їх двигунів.
На сучасному етапі розвитку монополістичного капіталізму олігополістична конкуренція точиться на рівні великих корпорацій, монополістичної конкуренції (у відносинах монополій із дрібними і середніми фірмами) і досконалої конкуренції (між дрібними і середніми фірмами). З ускладненням ринкового господарства особлива роль у підтриманні конкурентних засад належить державі.
» следующая страница »
1 ... 267 268 269 270 271 272273 274 275 276 277 ... 452