Банківські монополії. Процеси концентрації та централізації банківського капіталу на високому ступені свого розвитку стали об'єктивною основою виникнення банківських монополій.
Банківська монополія — окремий великий банк або об'єднання банків, які панують у банківській справі і привласнюють монопольний прибуток на позичковий (банківський) капітал.
Перші банківські монополії виникли на межі XIX—XX ст., однак цей процес не припиняється дотепер. У Німеччині, наприклад, у 1913 р. було 9 провідних банків, у 1924 — 7, 1931 — 4, на сьогодні — панус «велика трійка». Подібні процеси відбувались і в інших країнах.
Основними формами банківських монополій є картель, консорціум (синдикат), трест, концерн.
Банківський картель — угода між кількома банками про координацію дій з метою забезпечення спільних інтересів.
Картельні угоди передбачають взаємну відповідальність за зобов'язаннями, підтримання единого рівня відсотків за вкладами та позиками тощо.
Банківський консорціум (синдикат) — угода між кількома банками з метою проведення спільних великомасштабних фінансових операцій (випуску і реалізації цінних паперів, розміщення державних займів тощо).
Главою консорціуму, як правило, є наймогутніший банк. Діяльність його суттєво знижує ризики банків — учасників консорціуму, спрощує позичальникам пролонгування (лат. рго1оп
о - продовжую) кредиту.
Банківський трест — монополія, що виникає шляхом об'єднання кап/таліє великих банків.
При цьому методом поглинання великим банком своїх конкурентів (або злиття банків) є об'єднання власності банків та підпорядкування їх діяльності единому керівництву. Це найпоширеніша форма у Великобританії та США.
Банківський концерн — монополістичне об'єднання юридично (формально) незалежних банків під фінансовим контролем холдингу, який володіє контрольними пакетами акцій банків, що входять до концерну.
У зв'язку з проникненням у монополістичне об'єднання хол дингу — компанії, яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній та управляє їх діяльністю, — стираються межі між ним і концерном. Хоча холдингова компанія може і не володіти власним промисловим потенціалом, не займатися виробничою діяльністю.
Фінансовий капітал
За твердженням економіста, соціолога і політика Володимира Ульянова (Леніна) (1870--1924), монополізація промисловості і банківської справи докорінно змінюють роль банків у господарському житті капіталістичних країн, переростаючи з посередників у всесильних монополістів, розпоряджаючись майже всім грошовим капіталом капіталістів та дрібних господарств, більшою частиною засобів виробництва і джерел сировини, довгостроково кредитуючи промислові монополії, отримуючи доступ до комер- цінних таємниць своїх клієнтів, банки посідають ключові позиції в економіці. Такі процеси пов'язують банки і промислові підприємства спільними інтересами. Паралельно відбувається зрощування монополістичного банківського і монополістичного промислового капіталів шляхом взаємного скуповування акцій, внаслідок чого банківські монополії стають співвласниками промислових, а промислові монополії — співвласниками банківських. Так виникає повий вид капіталу — фінансовий капітал.
Фінансовий капітал — банківський монополістичний капітал, що злився з
промисловим монополістичним капіталом.
Основними формами зрощування промислових і банківських монополій є взаємне володіння акціями («система участі»); «особиста унія»; довірче управління вкладами клієнтів.
Взаємне володіння акціями («система участі»). Воно є основною формою переплетіння, зрощування монополістичного банківського і промислового капіталів, базується на акціонерній формі організації підприємств. За значного розпорошення акцій досить
» следующая страница »
1 ... 264 265 266 267 268 269270 271 272 273 274 ... 452