Основи менеджменту

Можливий недолік продуктової структури - збільшення ви­трат внаслідок дублювання тих самих видів робіт для різних видів продукції. У кожному продуктовому відділенні створюються свої функціональні підрозділи.

Створюючи організаційні структури, орієнтовані на спожи­вача, підрозділи групуються навколо визначених груп спожива­чів (наприклад, армія та цивільні галузі, продукція виробничо- технічного і культурно-побутового призначення). Мета такої ор­ганізаційної структури полягає в тому, щоб задовольняти потреби конкретних споживачів так само добре, як це робить підприємст­во, що обслуговує всього одну їх групу. Як приклад організації, що використовує організаційні структури управління, орієнтовані на споживача, можна навести комерційні банки. Основними гру­пами споживачів послуг у даному випадку будуть: індивідуальні клієнти, підприємства, інші банки, міжнародні фінансові організації.

Рис. 7.10. Регіональна дивізійна структура

Якщо діяльність підприємства поширюється на кілька регіо­нів, у яких потрібно використовувати різні стратегії, то доцільно формувати дивізійну структуру управління за територіальним принципом, тобто застосовувати дивізійно-регіональну структуру (рисунок 7. 10). Вся діяльність підприємства у визначеному регіо­ні в цьому випадку повинна підкорятися відповідному керівнику, що несе за неї відповідальність перед вищим керівним органом фірми. Дивізійно-регіональна структура полегшує вирішення про­блем, які пов’язані з місцевими звичаями, особливостями законо­давства і соціально-економічного середовища регіону. Територі­альний розподіл створює умови для підготовки управлінського персоналу відділень (дивізіонів) безпосередньо на місці.

Як переваги даного виду структур можна назвати:

-                 використання дивізійних структур дозволяє підприємствам приділяти конкретному продукту чи споживачеві географічного регіону стільки ж уваги, скільки приділяє невелике спеціалізоване підприємство, у результаті чого можна швидше реагувати на змі­ни, що відбуваються в зовнішньому середовищі, адаптуватися до умов, що змінюються;

-                цей вид структури управління орієнтує на досягнення кінце­вих результатів діяльності підприємства (виробництво конкретних видів продукції, задоволення потреб визначеного споживача, насичення товарами конкретного регіонального ринку);

-                 зменшення складності управління, з яким зіштовхуються керівники вищої ланки;

-                відокремлення оперативного управління від стратегічного, у результаті чого вище керівництво підприємства концентрується на стратегічному плануванні й управлінні;

-                перенесення відповідальності за прибуток на рівень дивізіонів, децентралізацію прийняття оперативних управлінських рішень, що допомагає наблизити керівництво до проблем ринку;

-               поліпшення комунікацій;

-                 розвиток широти мислення, гнучкості сприйняття і завзяття керівників відділень (дивізіонів).

У той же час варто підкреслити недоліки розглянутого типу організаційних структур:

•                  дивізійні структури управління призвели до зростання ієрархі- чності, тобто вертикалі управління. Вони зажадали формування проміжних рівнів менеджменту для координації роботи відділень, групи тощо;

•                  протиставлення цілей відділень загальним цілям розвитку підприємства, розбіжність інтересів «верхів» і «низів» у багаторівне­вій ієрархії;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 200 201 202 203 204 205206 207 208 209 210  ... 374