Основи інвестиційного менеджменту

Оцінка інвестиційної привабливості регіонів в основному прово­диться при роботі з облігаціями місцевих позик і тоді, як мінімум, вар­то вивчити динаміку сальдо бюджетних балансів регіонів і структуру формування їхньої дохідної частини. Фінансова стійкість і плато­спроможність компаній — емітентів може бути проведена за системою показників, що характеризують їхню інвестиційну привабливість. Про­те коло таких показників значно вужче, ніж по акціях, оскільки голов­на задача — виявлення кредитного рейтингу розглянутої компанії, її стійкості в довгостроковому періоді і наявність сформованого викуп­ного фонду. Найбільшу складність для інвестора являє оцінка харак­теру обігу облігації на фондовому ринку. У першу чергу необхідно ус­тановити реальну ціну облігації, оскільки вона піддається значним коливанням при змінах ставки позичкового відсотка, а потім — з’ясу­вати рівень ліквідності облігацій на фондовому ринку. Оцінка умов емісії облігації припускає вивчення цілей її випуску й умов придбан­ня, періодичності виплат відсотка і його ставки, умов погашення ос­новної суми.

Вибір виду облігації, її термінів і прибутковості в значній мірі виз­начаються особливостями галузі, у якій вона випускається (тривалістю виробництва в кожній галузі). Так, найбільш розповсюджений термін облігацій в обробній промисловості — 10—20 років, а у видобувній і комунальній галузі — до 30 років і більше [12].

Протягом тривалого часу близько 70% випуску облігаційних по­зик припадає на обробну промисловість, комунальні компанії, неру­хомість і кредитно-фінансові інститути, що зумовлено трудомісткістю і наукоємкістю, а отже, високими витратами виробництва.

Покупцями таких довгострокових облігацій корпорацій у США, Канаді й Англії є страхові компанії, пенсійні фонди, що володіють три­валими грошовими резервами в силу особливостей своєї діяльності, крім того, покупцями облігацій відповідно до чинного законодавства можуть бути й інші кредитно-фінансові інститути.

Нині у США існує шість способів покупки і продажу облігацій поза фондовою біржею [12]:

•   андеррайтинг — гарантоване інвестиційним банком емітенту роз­міщення облігацій і одержання визначеної кількості грошового капі­талу (банк здобуває всю емісію і продає її інвесторам за вищим кур­сом, що включає комісійні);

•   публічний метод — вільна пропозиція облігацій на ринку цінних паперів, коли інвестиційний банк бере на себе посередництво, але не купує емісію, а лише від імені корпорації пропонує її інвесторам, одер­жуючи комісійні;

•   пряме чи приватне розміщення облігацій, коли корпорація зна­ходить покупців, що беруть на себе придбання позики, при цьому, на відміну від перших двох способів, емісія здійснюється без оголошення в пресі і залучення широких груп покупців;

•   конкурентні торги, при яких корпорація визначає умови емісії і пропонує інвестиційним банкам придбати облігації, а вони потім пе­репродають їх на ринку за принципом аукціону, одержуючи комісійні;

•    «нова технологія розміщення», коли корпорації не користують­ся послугами фінансових посередників, а створюють у своїх структу­рах спеціальні підрозділи і виходять з їх допомогою на ринок цінних паперів, використовуючи власні засоби телекомунікації, що значно заощаджує витрати розміщення;

•    розміщення облігацій корпорацій серед іноземних покупців — особлива форма розміщення, що з’явилася останнім часом.

Розглянуті методи реалізації у загальному вигляді характерні не тільки для США, але і для всіх розвинутих країн Заходу, незважаючи на існуючу специфіку, зумовлену національними розходженнями фун­кціонування ринку цінних паперів. Динаміка продажу на ринку цінних паперів багато в чому залежить від якості і надійності самих облігацій, а це визначає умови, що створюються для інвесторів, і диференціює схеми фінансування емітентів. У закордонній практиці розроблено кілька систем оцінки інвестиційних якостей облігацій, але вони не можуть бути використані в Україні.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 133 134 135 136 137 138139 140 141 142 143  ... 175