Основи інвестиційного менеджменту

Законодавством України не введені обмеження на придбання цінних паперів іноземними інвесторами. Ці обмеження можуть бути встановлені окремими емітентами під час випуску цінних паперів, що знаходить відображення в протоколах рішень засновників акціонер­них товариств. Цінні папери можуть бути оплачені в іноземній валюті, якщо це передбачено умовами їхнього випуску. Відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» [6] центральні і місцеві органи влади мають право випускати два типи цінних паперів: облігації внутрішньої позики і казначейські зобов’язання.

Фондовий ринок України знаходиться на початковому етапі сво­го розвитку. Тому на ньому представлено досить обмежене коло фон­дових інструментів, що існують у світовій практиці. З позицій інвесто­ра, на наш погляд, у даний час серед фінансових інвестицій найбіль­ший інтерес являють собою цінні папери: акції, облігації внутрішніх державних і місцевих позик та підприємств, набагато менший сектор ринку цінних паперів займають похідні фінансові інструменти: ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, казначейські зобов’язання, векселі, особливе місце займають приватизаційні цінні папери. Віднос­но опціонів, ф’ючерсів та варрантів, то вони в більшій мірі служать спекулятивним, а не інвестиційним цілям, будучи одночасно важли­вим механізмом страхування (хеджування) угод на біржовому ринку.

Основними характеристиками цінних паперів як товару є: мож­ливість одержання доходу у вигляді дивідендів, відсотків, дисконту та гарантія обернення цінного паперу в готівку шляхом його реалізації на ринку за визначену ціну. Звідси для інвестора визначальними влас­тивостями цінного паперу виступають прибутковість і ліквідність.

В умовах нерозвиненості вторинного ринку перепродати цінний папір важко. Невеликі обсяги угод не дозволяють знаходити інформа­цію, достатню для оцінки ліквідності цінних паперів, тому однією з цілей дослідження є побудова кількісної моделі оцінки їхньої прибут­ковості.

На кожному етапі еволюції фондового ринку існувала своя систе­ма якісної оцінки представленого на біржі набору фондових ціннос­тей. У період становлення фінансових ринків на перший план законо­мірно висувався критерій надійності вкладень у фінансові активи. У сучасних умовах пріоритет на організованих ринках залишається за акціями, що завжди були в світовій практиці найменш надійною фор­мою фінансових інвестицій.

З погляду будь-якого інвестора цінні папери потрібно охаракте­ризувати відповідно до інвестиційних цілей за показниками безпеки, прибутковості і зростання (табл. 7.4), що допоможе кожному типу інве­сторів підібрати визначений фондовий інструмент чи їхній набір (порт­фель) відповідно до своїх інвестиційних цілей.