Отже, для забезпечення інноваційного розвитку країни воно має містити стимули до інноваційної діяльності, які враховують і оцінюють менеджери, як економічні агенти. Саме економічний раціоналізм менеджерів обумовлює вибір ними такої поведінки, який дає змогу їм максимізувати власні доходи. Усвідомлення важливості врахування принципу економічного раціоналізму для визначення напрямків вдосконалення мотиваційного механізму інноваційної діяльності потребує аналізу дієвості інструментів, що використовуються державними органами управління різних рівнів для її стимулювання.
2.1.2. Методи державного регулювання і
стимулювання інноваційної діяльності
Ринкові умови господарювання не передбачають відмову держави від участі у регулюванні економічних процесів. Використовуючи методи непрямого впливу на поведінку суб’єктів ринку, вона може стимулювати або стримувати їх активність у певних сферах діяльності, серед яких і діяльність зі створення та впровадження інновацій. Держава має створювати умови для зростання науково- технічного потенціалу країни, визначати пріоритети у сфері науково-технічної діяльності, підтримувати їх розвиток через систему фінансово-кредитних та податкових інструментів. З цією метою розробляється відповідне законодавче забезпечення, яке визначає правові, економічні та організаційні умови інноваційної діяльності, передбачає регулювання відносин між суб'єктами інноваційної діяльності, визначає порядок та умови надання підтримки юридичним особам, що здійснюють інноваційну діяльність. Цим самим формується державна інноваційна політика, метою якої є створення у країні таких умов діяльності для господарюючих суб’єктів, за яких вони були б зацікавлені і спроможні розробляти і виготовляти нові види продукції, впроваджувати сучасні наукомісткі, екологічно чисті технології і розширювати на цій основі свої ринки збуту.
Державна інноваційна політика - це сукупність форм і методів впливу держави, спрямованих на створення взаємопов’ язаних механізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної діяльності в державі, на формування мотиваційних факторів активізації інноваційних процесів. Продумана і цілеспрямована інноваційна політика держави позитивно впливає на ефективність інноваційних процесів і загальну динаміку економічного розвитку. І навпаки, недостатньо обґрунтовані дії і заходи держави у сфері регулювання інноваційних процесів руйнують їх мотиваційний механізм, гальмуючи соціально- економічне зростання і навіть перешкоджаючи йому.
Досліджуючи вплив держави на інноваційні процеси у різних країнах Г. Андрощук виділив чотири типи державної інноваційної політики: “технологічного поштовху”, “ринкової орієнтації”, “соціальної орієнтації”, зміни економічної структури господарського механізму [2]. Дотримуючись його класифікації, проаналізуємо можливість застосування кожного із типів інноваційної політики для активізації інноваційної діяльності в Україні.
1. Політика “технологічного поштовху”. Ґрунтується на тому, що головні цілі та пріоритетні напрямки науково-технологічного та інноваційного розвитку задаються державою, на основі чого визначаються шляхи стимулювання інноваційної діяльності, котрі мають здійснюватись через удосконалення управління у науково-технологічній та інноваційній сферах.
Цей варіант інноваційної політики вважається прийнятним для України, яка має конкурентоспроможні технології у деяких важливих галузях промисловості, зокрема, аерокосмічній та виробництві військової техніки. Разом з тим, незважаючи на те, що державна інноваційна політика України має риси політики технологічного поштовху, на що вказують і основні положення Закону України “Про інноваційну діяльність” (зокрема ті, де йдеться про фінансування інноваційних проектів) ряд авторів підкреслює обмеженість цього типу політики, вказуючи, що держава, як правило, підтримує лише довгострокові інноваційні проекти, які вимагають значних фінансових вкладень, а отже, можуть реалізовуватися лише потужними підприємствами [6; 13; 60]. Проте досить часто виникає необхідність у швидкій розробці і провадженні нової техніки і технологій у зв’ язку із змінами у ринковій кон’юнктурі, на що держава не в змозі швидко і адекватно реагувати, а дрібні і середні фірми це робити нездатні через відсутність достатніх коштів і низький науково-технічний потенціал. Більшість із них впроваджує, як правило, поліпшуючі інновації, інновації “навздогін”, що не забезпечує достатніх темпів економічного розвитку. Тому така інноваційна політика може принести значні позитивні результати лише за умов, коли малий бізнес включається у інноваційні процеси через входження у “технологічні ланцюжки” великих фірм, як це мало місце, зокрема, у Японії та Південній Кореї.
» следующая страница »
1 ... 90 91 92 93 94 9596 97 98 99 100 ... 241