- бути орієнтованою на розвиток постіндустріальних технологій та модернізацію традиційних галузей;
- базуватися на системі формальних та узгоджених з ними неформальних інституцій, що є запорукою домінування в економіці легального сектора.
Реалізація описаної цільової моделі неможлива без збалансованих інс- титуційних змін, тому пріоритетним напрямком і обов’ язковою умовою трансформації вітчизняної економіки має бути інституційна трансформація.
1.1.2. Цілі та напрями інституційних перетворень в економіці
Як видно з попереднього аналізу, зміна параметрів економічної системи потребує відповідних інституційних змін. Отже, інституційна трансформація повинна бути невід’ємним елементом загальної трансформації економіки, оскільки сутнісні зміни у економічній системі нереальні без перетворень її інституційної основи. Трансформація інституцій є визначальним фактором зміни мотивів і стимулів економічної діяльності, масштабів і напрямків інвестування; розвитку матеріально-технічної бази суспільного виробництва, технології; підвищення якості людського капіталу, вдосконалення структури народногосподарського комплексу, ринкової інфраструктури та системи управління економікою.
Виняткова важливість інституційних змін у процесах соціально-економічних трансформацій не раз підкреслювалася провідними представниками світової і вітчизняної економічної науки. Д. Норт переконаний: “Якщо коли- небудь нам удасться створити динамічну теорію зміни - тобто те, чого бракує сучасній економічній науці і чого недосконало торкнулася марксистська теорія, - то вона має будуватися на моделі інституційної зміни” [14, с. 137]. На думку відомого українського вченого В. Геєця: “.для успіху перетворень основне полягає не тільки в тому, щоб були забезпечені розумна економічна політика і високий рівень підготовки населення (на що в сучасних умовах особливо наголошується), а й високоефективна інституційна система, яка б діяла за нормами, характерними для громадянського суспільства, в якому немає місця для свавілля та корупції” [5, с. 10].
Саме створення такої високоефективної інституційної системи, на нашу думку, має стати однією з найважливіших цілей трансформації економіки. Воно ж, разом з тим, повинно бути і головною ознакою закінчення перехідного періоду.
В ідеалі цілі державної економічної політики повинні визначатися суспільними інтересами. Але, оскільки немає жодного конкретного суб’єкта політичного чи економічного процесу, чиї інтереси повністю збігалися б із суспільними, то останні, при всій своїй важливості, є скоріше абстрактними, ідеально сконструйованими, ніж реально існуючими. Насправді державна економічна політика “визначається не стільки суспільними інтересами, скільки нескінченною чергою виключно приватних інтересів” [5, с. 13]. Узгодити суперечливі приватні інтереси таким чином, щоб їх результуючий вектор був спрямований на досягнення загальносуспільних цілей можна лише за допомогою досконалої інституційної системи, оскільки саме вона має істотний вплив на мотиви і стимули економічної діяльності.
Обґрунтування вибору основних параметрів цільової моделі та розробка програм соціально-економічної та інституційної трансформації, спрямованих на досягнення цільових параметрів виявляться марними, якщо не буде розроблено ефективного механізму стимулювання трансформаційного процесу. Закликів, роз’яснень, переконувань, пропаганди, агітації, реклами і навіть жорсткого адміністрування для ініціації змін у потрібному напрямку навряд чи буде достатньо. Вирішальну роль тут можуть відіграти тільки економічні стимули. Ще добре пам’ ятні численні плани та програми економічного, соціального та науково-технічного розвитку, що приймалися, але не виконувалися за радянських часів, хоча на їх реалізацію спрямовувалися потужні зусилля партійного, ідеологічного та адміністративно-господарського апарату. Основною причиною цього було те, що заідеологізована і закостеніла радянська інституційна система не могла створити економічних стимулів, які б спрямовували активність широких мас на досягнення тих цілей, що ставилися партією і урядом. Сьогодні в Україні склалася подібна ситуація. Тут також в основних рисах визначена мета соціально-економічних перетворень, прийняті численні програми і плани, в яких вказано що, де, коли і кому потрібно робити для її досягнення. Але реальні результати все ще далекі від бажаних. І однією з основних причин цього є те, що наявна інституційна система досить часто створює такі стимули і ініціює такі мотиви, які спрямовують дії економічних агентів на досягнення цілей, діаметрально протилежних закладеним у програмах трансформації. Зазвичай все ще вигіднішим є інвестування у розвиток тіньових, а не постіндустріальних технологій, більше прибутків приносить спекулятивна посередницька, аніж виробнича діяльність, переваги у конкурентній боротьбі отримує не той, хто добре працює і сплачує всі податки, а той, хто їх приховує чи користується заступництвом чиновників.
» следующая страница »
1 ... 17 18 19 20 21 2223 24 25 26 27 ... 241