Як бачимо, при окремому застосуванні дистрибутивного чи комунікативного способів, ефективне вирішення проблеми соціальної справедливості неможливе. Прийнятні результати дає тільки їх поєднання.
Але і перший і другий способи виявляються дієвими лише за умови створення досконалої інституційної (в першу чергу правової) системи, яка, з одного боку, гарантує дотримання всіма економічними агентами однакових правил економічної гри, а з іншого - обмежує свавілля державних структур і чиновників при виконанні ними розподільчих функцій.
Розробляючи цільову модель трансформації економіки, потрібно зважати на те, що Україна не може залишатися осторонь глобалізації, яка з кожним роком набуває все більших масштабів. Глобалізація - це об’ єктивний і невідворотній процес, який, з одного боку, відкриває нові, небачені раніше можливості для розвитку, а з іншого - загрожує національним економікам, що не зуміли до неї пристосуватися, руйнівними наслідками. Особливо небезпечною глобалізація може стати для відносно бідних, відсталих і молодих країн, уряди та еліти яких не вміють, не бажають, або не мають достатніх можливостей захищати національні інтереси. Слід відзначити, що хоча глобалізація і має об’єктивний характер, вона, крім того, розвивається і під тиском суб’єктивних, часто егоїстичних інтересів окремих країн, транснаціональних корпорацій, фінансових кіл тощо, які у погоні за надприбутками, без усяких обмежень і на шкоду для інших використовують власні, більш сильні конкурентні позиції. За таких умов Україні важливо знайти оптимальне співвідношення між інтровертивними та екстравертивними напрямками економічної стратегії. Один із найбільш авторитетних вітчизняних дослідників проблеми глобалізації О. Білорус з цього приводу зазначає: “Внутрішня стратегія і політика України мають бути глобально орієнтованими - конкурентоспроможними й ефективними з точки зору протидії новим руйнівним впливам глобалізації, і прагматичними, з точки зору використання нових можливостей та переваг, які вона приносить. Критерієм ефективності стратегії слугують рівні міжнародної конкурентоспроможності країни і людського розвитку” [2, с. 4].
Політиці включення у глобальну економічну систему немає прийнятних альтернатив. Світовий досвід показує, що закриті та ізольовані економіки не бувають ефективними і не забезпечують високого добробуту людей, і навпаки, економіки усіх розвинених і багатих країн відкриті для міжнародної інтеграції. Ще одним аргументом на користь такої політики можуть бути кращі, порівняно з українськими, показники економічного розвитку держав, що мали з нами однакові вихідні позиції - Польщі, Чехії, Угорщини, країн Прибалтики та інших. Їх досягненням безумовно сприяла швидша і глибша, ніж наша, інтеграція у світову економіку.
Одним з найбільш перспективних шляхів залучення України до процесів глобалізації є її входження у світові, і насамперед європейські економічні структури. Зближення із Європейським Союзом, а в перспективі і входження до нього має бути метою, якій повинна підпорядковуватись як зовнішня, так і внутрішня економічна політика держави. Разом з тим, потрібно максимально поглиблювати і розвивати взаємовигідні зв’ язки з Росією та іншими країнами пострадянського простору, узгоджувати та координувати з ними плани і дії, спрямовані на європейську інтеграцію.
Цілі інтеграції у Європейський Союз мають ставитися “перш за все з урахуванням користі від обрання європейської моделі розвитку, що ґрунтується на демократичних принципах і цінностях, верховенстві права і впровадженні рин- ково-орієнтованих реформ” [20]. Цей процес потрібно розглядати через призму поглиблення внутрішніх реформ - політичних, соціально-економічних, законодавчих і т. д. Отже, у проблемі зближення з Європою основним є не стільки зовнішній, скільки внутрішній аспект. Можливості входження у європейські економічні структури збільшуватимуться саме настільки, наскільки будуть наближатися до європейських наші внутрішні соціально-економічні, політичні та інсти- туційні параметри та стандарти. Інтеграція у європейський економічний простір стане не тільки можливою, але і вигідною для України лише за умов відповідного рівня науково-технічного, технологічного та людського розвитку, а також тоді, коли буде забезпечена сумісність національної інституційної (насамперед законодавчої) системи з інституційними системами країн членів ЄЕС. У цьому плані особливо важливою є адаптація нормативно-правових норм до Acquis communautaire - нормативної бази ЄЕС, яка складається із законів та інших правових актів, обов’язкових для виконання на території Європейського Союзу. Повноцінна інтеграція України у світову та європейську економіку неможлива без вступу у СОТ. Це не тільки накладе на нас додаткові обов’язки, але і дозволить захищати свої права на основі загальноприйнятих міжнародних правових норм, дасть змогу належним чином вирішувати проблеми, що стосуються квот і санкцій, антидемпінгових розслідувано тощо.
» следующая страница »
1 ... 13 14 15 16 17 1819 20 21 22 23 ... 241