Крім того, суттєвими недоліками СП як форми трансферу технологій є тривалий час, необхідний для його організації та оформлення, а також обмеження у складі потенційних партнерів, які б володіли технологією в необхідній галузі і могли сприймати українські умови господарювання (у разі залучення іноземного капіталу). Варто підкреслити, що саме інституційні відмінності спричиняють великі трансакційні витрати як при створенні СП, так і при його функціонуванні.
І хоча вітчизняні економісти та урядовці, пропагуючи доцільність створення СП можливостями ефективного обміну виробничим досвідом і залученням на вітчизняні підприємства сучасних технологій на найбільш прийнятних з економічної точки зору умовах, вважаємо, що це справедливо лише частково. За існуючих умов фактично за вітчизняним учасником залишається виробнича функція і майже втрачається функція підприємницької ініціативи. На наш погляд, використання організаційної форми СП для трансферу технології доцільне у разі відсутності можливості її залучення через інші форми або ж тоді, коли імпортера технології влаштовує функціонування у якості виробничого елемента підприємницької системи.
Близькою за змістом до СП є організаційна форма трансферу технологій через поглинання або злиття. Проте, на відміну від попередньої, вона передбачає створення спільної організаційної структури на основі єдиної стратегії та інтересів, отже відрізняється від СП неподільністю інтересів та сторін. Утворення даного типу структури відбувається купівлею потужним підприємством фірми- інноватора, що має перспективну технологію, але обмежена у фінансових ресурсах для розгортання повноцінного бізнес-процесу.
До переваг такої організаційної форми трансферу технологій можна зарахувати повну передачу технології та можливість її використання в інших підрозділах підприємства. Однак суттєвим недоліком цієї організаційної форми є загальні високі витрати придбання та додаткові витрати на адміністрування, оскільки внаслідок приєднання нової структурної ланки межі підприємницької одиниці розширюються. Тобто, крім одноразових інвестицій на підготовку та проведення поглинання зростають внутрішні трансакційні витрати, зумовлені необхідністю подолання опортуністичної поведінки нового учасника.
Таким чином, аналіз особливостей трансферу технологій за різними організаційними формами показує, що цей процес в усіх випадках супроводжується трансакційними витратами, які можуть бути як одноразовими (до укладання угоди), так і поточними (у разі спільної участі партнерів в експлуатації технології). Структура та величина трансакційних витрат залежать від ступеня захищеності права власності на об’єкт трансферу (у всіх його складових), що обумовлюється як стадією життєвого циклу технології, так і особливостями інституційного середовища країн, у яких здійснюють підприємницьку діяльність учасники трансферу.
Виокремлені і систематизовані нами детермінанти рівня трансакційних витрат, які впливають на сфери застосування організаційних форм трансферу технологій наведені у таблиці 2.12. Їх аналіз дає підстави для таких висновків:
- чим більше конкурентних переваг забезпечує нова технологія, тим більш зацікавлені виробники у її залученні, в тому числі погоджуючись на її трансфер у формі нерівномірних контрактних відносин із власниками технології;
- чим вищий рівень захисту прав власності на технологію, тим меншими є трансакційні витрати післяконтрактного періоду і тим більше учасники трансферу тяжіють до ринкових форм її передачі;
- чим слабшими є регулятивні структури, які забезпечують захист прав власності на макрорівні, тим вищими можуть бути трансакційні витрати після- контрактного періоду і тим більше експортери технологій надаватимуть перевагу організаційним формам трансферу, що містять систему контролювання на мік- рорівні (тобто, основаним на прямому адмініструванні або нерівномірних контрактних відносинах);
» следующая страница »
1 ... 177 178 179 180 181 182183 184 185 186 187 ... 241