Угода франчайзингу передбачає здійсненням франчайзі оплати перед франчайзором за надані виробничі технології, торговельну марку та інші види послуг у вигляді разового внеску та періодичних платежів роялті, розмір яких встановлюється у вигляді фіксованої суми або проценту від обсягу виготовленої чи реалізованої продукції.
Франчайзинг забезпечує певні переваги для сторін - учасників такого типу взаємодії. Зокрема, для франчайзера - це зменшення обсягу власних коштів на розвиток бізнесу; територіальне розширення бізнесу; прибутки від надання фран- чайзі різного роду обумовлених контрактом послуг; економія персоналу. Для франчайзі дана організаційна форма забезпечує можливість розпочати випробуваний бізнес за відносно невеликі капіталовкладення; доступ до нових виробничих та збутових технологій; інформаційно-рекламну підтримку марки продукції; сприяння в отриманні кредитів.
Зрозуміло, що вибір форми трансферу технологій на користь франчайзингу буде зроблено за умов, коли більшість з цих пунктів будуть забезпечуватися як однією, так і іншої стороною угоди. Крім того, потенційному франчайзі слід обов’ язково дослідити наявність та ефективність функціонування підприємств даної франчайзингової мережі, оцінити, чи можуть вкладені кошти окупитися за прийнятний період, і чи можна запропоновані виробничі технології освоїти на основі власного досвіду і знань.
Аналіз економічної інформації з питань застосування франчайзингу дав змогу виокремити його головні недоліки, які можуть проявлятися і при використанні франчайзингу як організаційної форми трансферу. До них зазвичай відносять наступні [18, 36, 55, 58]:
1. Як правило, франшиза носить стандартизований характер, вона вже складена фактично до зустрічі сторін, а тому вона не може враховувати всіх інтересів партнерів, що в свою чергу відбивається в їх стратегічних розбіжностях в процесі виконання угоди [36].
2. Франчайзинг має певний життєвий цикл, термін якого обмежений новизною технології, швидкістю її розповсюдження (запозичення), а тому успішність бізнесу (франчайзингової мережі) буде безпосередньо залежати від того, наскільки старою є технологія, і чи існують проекти чи наробки для її заміни або вдосконалення [33].
3. Недоброякісна робота одного з франчайзі може призвести до значних втрат, як франчайзера так і інших франчайзі [18, с.78-83;33].
На наш погляд, наявність цих недоліків суттєво обмежує можливості використання франчайзингу для трансферу технологій, особливо у разі передачі цілісного бізнес-формату в іншу країну, з іншим соціокультурним і правовим середовищем, які формують його інституційну структуру. Остання може впливати як на сприйняття бізнес-продукту споживачами, так і на умови ведення бізнесу, перешкоджаючи досягненню обумовлених у франшизі параметрів, які в країні- експортері були цілком реальними. Тому в ході реалізації договору франшизи франчайзі намагатиметься його переглянути, що потребує з обох боків додаткових постдоговірних трансакційних витрат.
Крім зазначених недоліків, вважаємо за необхідне вказати на те, що трансфер технологій у бізнес-форматі часто охоплює такі складові, які не є ключовими для комерційного успіху, однак франчайзер наполягає на їх обов’язковості. Це збільшує вартість франшизи, водночас мотивуючи до її незаконного копіювання, що особливо характерно для технологій обслуговування.
Отже, вразливим місцем трансферу технологій у формі франчайзингу є складнощі в контролі за бізнес-форматом, що зумовлює зростання трансакційних витрат у постдоговірний період для тих технологій, бізнес-процеси яких чутливі до інституційних умов. Водночас при трансфері виробничих технологій це проявляється меншою мірою.
» следующая страница »
1 ... 174 175 176 177 178 179180 181 182 183 184 ... 241