До недоліків лізингу слід віднести присутність третьої сторони, яка до того ж диктує умови трансферу. Це не тільки породжує труднощі з узгодженням балансу інтересів а й в багатьох випадках спричиняє суттєве перевищення суми лізингових виплат порівняно із банківським кредитом. Крім того, лізинг переважно орієнтований на трансфер процесних технологій, що звужує сферу його застосування.
Третя група організаційних форм трансферу технологій містить ще менше ринкових відносин при її здійсненні. Вона ґрунтується на злитті капіталів власників деяких ресурсів (в тому числі технологічних), за якого починається їх спільне використання на певних умовах. Так, спільне підприємство - це організаційна форма, заснована на різнонаціональному (за вітчизняним законодавством) капіталі, об’єднаному для ведення спільної господарської діяльності через створення окремого підприємства. Аналогом на національному рівні йому слугує так зване “змішане” підприємство. Як спільне, так і змішане підприємство є аналогічними за змістом організаційними формами трансферу технологій, тому далі об’єднаємо ці два поняття в одне - спільне підприємство (СП).
Трансфер технології за допомогою створення СП може здійснюватися двома шляхами. По-перше, шляхом внеску партнером технології в статутний фонд. По-друге, створення нової технології шляхом спільних науково-технічних розробок в межах СП та подальше її використання для власних виробничих цілей, якщо угодою не буде передбачено протилежного.
У першому випадку при формуванні статутного фонду часто виникають труднощі з адекватністю вартісної оцінки технології, переданої одним із учасників. Оскільки це визначає частку в статутному фонді СП, а відтак впливає на розподіл майбутнього прибутку, то у разі завищення вартості технології партнер по СП буде отримувати несправедливо високу частину прибутку. За недооцінки технології партнер може відмовитися від створення спільного підприємства і шукати інші шляхи комерційної реалізації технології. На наш погляд, останнє може слугувати підставою для опортуністичної поведінки власника технології після його входження в СП (якщо він погодиться стати учасником), що вимагатиме збільшення витрат контролю іншою стороною.
Варто зауважити, що з огляду на необхідність врахування інтересів учасників СП, внесок яких у статутний фонд відрізняється, господарська практика напрацювала кілька моделей управління СП: модель автономії, партнерська модель, модель розподілу функцій, модель повного консенсусу [57, с. 408-410]. На наш погляд, у контексті трансферу технологій використання цих моделей залежить від цінності технологічного ресурсу, який передається у спільне використання. Адекватність застосовуваної моделі умовам спільного використання технології сприяє усуненню опортуністичної поведінки партнерів і навпаки, неадекватність усугубляє її прояви.
Так, за умов визнання учасниками СП високої цінності технологічного ресурсу найбільш ефективними є управлінські моделі автономії та повного консенсусу, оскільки вони забезпечують баланс інтересів сторін партнерів, - в першому випадку через здійснення управління незалежними особами, в іншому - через рівне наділення сторін-учасників управлінськими повноваженнями. На нашу думку, найбільш неприйнятною є партнерська модель, коли оперативне управління здійснюється тільки однією з сторін, що може призвести до нехтування інтересами протилежної сторони. Досить сумнівною з погляду досягнення кінцевих результатів виглядає і модель розподілу функцій, за якої кожна сторона займається лише окремими питаннями оперативної діяльності.
Таким чином, спільні підприємства створюються з метою розширення ринкових можливостей сторін-учасників за рахунок спільного використання їх ресурсів, в тому числі - завдяки отриманню нових знань і технології. Проте не слід забувати, що в основі СП - можливості і стратегія кожного із його учасників. Хоча вони, об’єднуючи свої ресурси, начебто утворюють цілісну систему (один господарюючий суб’єкт), проте дії кожного в цій системі підпорядковуються власній стратегії, дуже часто відмінній від стратегії створеного СП. Так, участь у СП для вітчизняних підприємств (найчастіше створюваних саме для імпорту технології) обертається, зазвичай, перетворенням їх у суто виробничу систему, яка функціонує у безприбутковому режимі, оскільки основна частина прибутків формується у процесі збуту готової продукції, чим займається іноземний учасник.
» следующая страница »
1 ... 176 177 178 179 180 181182 183 184 185 186 ... 241