Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

Другою організаційною формою трансферу, основаною на нерівномірних контрактних відносинах, є лізинг. Згідно чинного законодавства, “лізинг - це угода про оренду промислового обладнання для використання його у виробничих цілях орендарем за умови, що права власності на них належать орендодавцю” [56, с. 4]. Як справедливо зауважує М. Лещенко, “лізинг виступає як організаційна форма трансферу технологій завдяки своїй виробничій функції, суть якої полягає в вирішенні технологічних проблем виробництва через тимчасове використання майна” [34, с. 39].

Організація лізингу здійснюється за трьохсторонньою схемою, в якій прий­мають участь: лізингова компанія, виробник та орендар обладнання. Вважаємо за доцільне підкреслити, що саме наявність третього учасника - посередника між виробниками і користувачами обладнання (лізингової компанії) - перетворює цю форму трансферу із суто ринкової у форму нерівномірних контрактних відносин. По-требу у третьому учаснику (посереднику) інші сторони відчувають через об­ставини, які суттєво ускладнюють трансфер технологій через придбання техно­логічного обладнання. Так, для виробника технологічного обладнання послуги лі­зингової фірми потрібні, оскільки розширюють можливості збуту. Проте особливо цінні ці послуги для потенційного одержувача технології, якому придбання обладнання у виробника недоступне через відсутність достатніх коштів. Крім того, застереженням може служити і невпевненість у доцільності придбання технології через низьку ймовірність повноцінного використання протягом тривалого часу. Тобто, обмеженість ресурсів у потенційного користувача технології не дає йому змоги, по-перше, здійснити самостійно пошук адекватної його виробничій системі технології через високий рівень трансакційних витрат (витрат пошуку інформації), а по-друге, не дає змоги придбати її. Ці застереження знімаються за участі лі­зингової фірми, завдяки чому вона й може диктувати свої умови договору, під­вищуючи вартість лізингової угоди. З огляду на нерівномірність цих відносин, у контракті повинні бути дуже чітко виписані обов’язки сторін, особливо ті, що стосуються: умов та комплектності постачання обладнання, порушень у разі їх недотримання; терміну дії лізингового контракту, невиконання фінансових домов­леностей сторін; охорони прав власності лізингодавача; регулювання гарантійних претензій; післягарантійної відповідальності; страхування лізингового майна; ви­значення розміру лізингових платежів [57, с. 668-669 ].

В лізинговій практиці встановилося два організаційних види лізингу - операційний і фінансовий, які відрізняються між собою терміном дії угоди, прин­ципом нарахування амортизації та альтернативами розпорядження майном. Так, фінансовий лізинг передбачає укладення угоди на термін повної або майже повної амортизації майна, а сума виплат лізинговій компанії складається з повної суми амортизації за певний період та виплат за користуванням майном, що формують її прибуток. По закінченні терміну дії угоди об’єкт фінансового лізингу за залиш­ковою вартістю може бути викуплений лізингоотримувачем відповідно до його бажання.

Операційний лізинг укладається на термін менший, ніж термін амортизації майна, а тому в загальних платежах лізингодавцю встановлюється менша частка амортизаційних відрахувань, проте після закінчення терміну дії угоди об’єкт лізингу повертається лізингодавцю - або ж залишається в лізингоотримувача за умов укладання нової угоди. З огляду на особливості вказаних різновидів лізингу, очевидно, що для трансферу технологій договір операційного лізингу має переваги перед фінансовим (менші витрати на експлуатацію об’ єкта лізингу та можливість переходу на новіше технологічне обладнання за появи його на ринку).

Оцінюючи переваги лізингу порівняно з прямими формами придбання тех­нологічного обладнання, вважаємо за необхідне навести наступні аргументи: зменшення потреби в стартовому капіталі для формування ефективної виробничої системи; можливість одночасного і швидкого оновлення виробничих фондів, уособ­лених в технології. При цьому використання технології імпортером суворо не обмежується, оскільки вона залишається власністю лізингової компанії, що змен­шує ризики втрати капіталу внаслідок неповернення (порівняно з товарним кре­дитуванням). Крім того, договір лізингу зазвичай відносно швидко оформляється, що може бути важливо з огляду на конкретну бізнес-ситуацію.

 

« Содержание


 ...  180  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я