Склалася надзвичайна ситуація. В’єтнам, невелика нещодавно колоніальна країна, розділена до того ж на дві ворожі держави, зіткнулась з силами наймогутнішої в світі супердержави з надзвичайними можливостями. Здавалось, вона мала підкоритися. Адже сильні, висо- корозвинені західноєвропейські держави капітулювали перед Гітлером за кілька днів. Проте, американська війна у В’єтнамі тривала майже дев’ять років і завершилась поразкою для США.
Початкова тактика американських військ у В’єтнамі зводилась до придушення значно переважаючими наземними силами
партизанів в Південному В’єтнамі і інтенсивного стратегічного бомбардування ДРВ авіацією США
. Але, як свідчить Дюрозель, «американське стратегічне бомбардування, навпаки, зміцнило дух північнов’єтнамсько- го народу. У Південному В’єтнамі, попри збільшення чисельності військ і непомірну кількість використовуваного озброєння, американські війська не змогли знищити «Національний фронт визволен- ня»
.
Дійсно, після розв’язання Сполученими Штатами військової агресії проти НФВ та ДРВ національно визвольна війна на Півдні В’єтнаму злилась з війною народу ДРВ на захист батьківщини й стала загальнонаціональною війною. Вже влітку 1965 р. близько мільйона в’єтнамців зі зброєю в руках відчайдушно захищали батьківщину.
Звичайно, в’єтнамський народ без допомоги ззовні не міг би протистояти наймогутнішій країні світу. Не вдаючись в подробиці, скажемо, що В’єтнаму допомагали СРСР, КНР та інші соціалістичні держави. Завдяки цій допомозі в’єтнамські війська перетворились на сучасну армію, здатну не лише відбивати дії американських агресорів, але й завдавати їм нищівних ударів. Втрати американських військ у В’єтнамі були відчутними, що спричинялось, з одного боку, зростанням негативного ставлення пересічних американців до війни у В’єтнамі, а з другого, проявами надзвичайної жорстокості американських вояків до в’єтнамського мирного населення. Прикладом такого можна назвати звіряче знищення загоном американської армії під командуванням лейтенанта Колі в’єтнамського селища Сонгмі й поголовне вбивство там мирного населення
.
Американська війна у В’єтнамі викликала велику дипломатичну активність. Перш за все таку проявляв уряд ДРВ, який домагався при-
пинення бомбардування американською авіацією території ДРВ, виведення американських військ з Південного В’єтнаму і створення єдиної В’єтнамської держави мирним шляхом на основі вільного волевиявлення в’єтнамського народу без будь-якого іноземного втручання. Велику політичну діяльність проводив і Національний фронт визволення, який 8 червня 1969р. створив у Південному В’єтнамі Тимчасовий уряд Республіки Південний В’єтнам
— передбачалось, що після визволення Південний В’єтнам буде якийсь час, до об’єднання країни, існувати як окрема держава. Цей уряд також проводив роботу по відсічі американської агресії, організації міжнародної підтримки визвольної боротьби південнов’єтнамського народу.
Велику дипломатичну активність під час американської війни у В’єтнамі здійснював Радянський Союз. Вже в липні 1965 р. голова радянського уряду О. Косигін вів з приводу американської війни у В’єтнамі серйозні переговори з представником уряду США А. Гарріманом.
Уряд КНР заявив, що американська агресія проти В’єтнаму зачіпає інтереси Китаю і погрожував своїм втручанням.
Все це змусило американський уряд Джонсона піти на ряд заходів, які мали продемонструвати перед світовою громадськістю «законність» дій США у В’єтнамі. 12липня 1966р. Джонсон проголосив Тихоокеанську доктрину (Тихоокеанська доктрина Джонсона), за якою висловлювалась рішучість США, як тихоокеанської держави, виконувати «свої зобов’язання» щодо азіатських країн. А в листопаді 1968 р. Джонсон заявив про припинення воєнних дій у В’єтнамі і початок переговорів з ДРВ та НФВ. Але в ході тривалих переговорів сторони домовитись не змогли.
» следующая страница »
1 ... 114 115 116 117 118 119120 121 122 123 124 ... 187