Одночасно США активізували переговори про досягнення «почесного миру» у В’єтнамі, які йшли в Парижі по офіційній лінії між представниками уряду США і Південного В’єтнаму, з одного боку, і уряду ДРВ та Тимчасового уряду Республіки Південний В’єтнам, з другого. Але просувались вони повільно через бажання Ніксона досягти умов, які б символізували певні успіхи США і поступки «комуністичних сил». Останні ж відкидали американські претензії. У зв’язку з чим Ніксон то оголошував «припинення бомбардування ДРВ», то поновлював його.
Щоб зробити позиції сторін більш відвертими одночасно з офіційними переговорами Кіссінджер вів у передмісті Парижу неофіційні переговори з представником противної сторони Ле Дик Тхо, які дали можливість зблизити позиції сторін. Після цього Кіссінджер вилітав до Сайгону, щоб отримати згоду з погодженими вже умовами з боку президента Південного В’єтнаму Тхієу. Але той такої згоди не дав.
Наближення президентських виборів в США восени 1972 р. примусило американську сторону прискорити процес завершення війни в Індокитаї. Цьому сприяли і події на міжнародній арені, де США піддавались серйозному тиску. В січні 1973 р. 40 країн — учасників Руху неприєднання виступили з заявою, що засуджувала «безпрецедентні за інтенсивністю і варварством бомбардування В’єтнаму Сполученими Штатами». Генеральний секретар ООН Курт Вальдхайм засудив американські бомбардування В’єтнаму й закликав припинити всі акти насильства.
В самому В’єтнамі національно-визвольні сили з кінця березня 1972 р. домоглись значних перемог, які змінили стратегічну ситуацію в країні. Ніксону було зрозуміло, що американська війна у В’єтнамі програна. Але йшлося про те, щоб США пішли з В’єтнаму, не «втрачаючи обличчя». В решті решт 20 жовтня 1972 р. між США та ДРВ було досягнуто угоду про припинення війни і відновлення миру у В’єтнамі. Підписати її було домовлено 31 жовтня. Але у Вашингтоні угода не подобалась і підписана не була. Президент Ніксон вирішив добитись поступок ДРВ шляхом інтенсивного застосування сили. І 18 грудня 1972 р. американці знову розпочали жорстокі бомбардування ДРВ. Це викликало велике обурення демократичних сил у світі. Війну у В’єтнамі американцям доводилось закінчувати.
27 січня 1973р. в Парижі представники США та Південного В’єтнаму («сайгонського режиму»), з одного боку, і ДРВ та Республіки Південний В’єтнам, з другого, підписали угоду про припинення війни у В’єтнамі. Угода передбачала припинення вогню на всій території В’єтнаму, виведення американських та інших іноземних військ з Південного В’єтнаму, гарантувала повагу США до незалежності, суверенітету, єдності й територіальної цілісності В’єтнаму, відмову США від втручання у внутрішні справи В’єтнаму, політичне врегулювання в Південному В’єтнамі шляхом переговорів між двома в’єтнамськими сторонами, проведення демократичних виборів, поетапне об’єднання В’єтнаму мирними засобами без втручання ззовні. США зобов’язувались зробити внесок у відновлення зруйнованої війною економіки В’єтнаму.
Вважалось, що на 18 березня 1973р. США вивели свої війська з В‘єтнаму.
У в’єтнамській війні американці втратили загиблими 97 тисяч військовослужбовців, втрати в’єтнамців — в основному мирного населення — обчислювались сотнями тисяч. Коштувала війна американському платнику податків 352 мільярда доларів.
Створення СоціалістичноїРеспубліки В’єтнам
Поразка у В’єтнамі, хоч і не виникла зненацька — до неї йшли тривалий час, і була вона для американців психологічним потрясінням. Не звиклі до великих труднощів, до екстремальних ситуацій, переконані в зверхності «американського способу життя» й первинності Американської держави, в останні роки війни, коли у далекому, непотрібному пересічному американцю «підступному В’єтнамі» гинули американські солдати, рух в США проти американської війни у В’єтнамі набув великих і загрозливих розмірів
» следующая страница »
1 ... 117 118 119 120 121 122123 124 125 126 127 ... 187