Для Радянського Союзу, який отримав тепер замість одного головного ворога — Сполучених Штатів, двох ворогів в особі великих держав, — Сполучених Штатів і Китаю, втіхою могло бути те, що між США і КНР стояла глуха стіна — ці держави були настільки ворожими одна одній, що, здавалось, ніяк не могли замиритись.
Кіссінджер поставив метою подолати цей непереборний бар’єр і послідовно вирішити три нелегких завдання: припинити тяжку безперспективну війну у В’єтнамі без помітної «втрати обличчя» Сполученими Штатами; налагодити хоч якісь офіційні відносини з КНР, об’єктивно спрямовані проти СРСР; і нарешті, пом’якшити радянсько-американські відносини і домовитись з СРСР про припинення шаленої гонки озброєнь, яка крім безглуздості, створювала вже й певну небезпеку для кожної з цих супротивних держав.
Отже, сукупність зовнішньополітичних завдань, що стояли перед республіканським урядом Ніксона, була складною і вирішувати її треба було мирними засобами, бо військовий шлях вів у безодню третьої світової війни. Кіссінджер визначив ці завдання як складний «дипломатичний трикутник» і для його вирішення потрібні були вміння, час і чималі зусилля.
Зусилля США для досягнення «почесного миру» в Індокитаї
На момент приходу до влади Ніксону та його команді було зрозуміло, що досягти бажаних результатів в Індокитаї, зокрема у В’єтнамі — подолати там комунізм, Сполученим Штатам не вдасться, що ті самі фактори, що завадили США досягти після другої світової війни бажаних результатів в Китаї, діють і у В’єтнамі: американці визначали їх як «голодомор, неуцтво, злидні та хвороби». Партизанська війна, «азіатська впертість в’єтконгу» — для американців це був своєрідний «бій з тінню» — ставили в глухий кут регулярну американську армію. Але припинити війну, піти з В’єтнаму «з побитою пикою» Сполучені Штати не могли — перед урядом Ніксона постало нелегке завдання досягти «почесного миру» у В’єтнамі, чогось подібного в Лаосі та Камбоджі.
Уряд Ніксона посилив зусилля по «в’єтнамізації війни», що знайшло конкретний прояв на початку поступового виведення з В’єтнаму американських військ — в липні 1969 р. з В’єтнаму було виведено 25 тисяч, в 1970 р. — приблизно стільки ж, в 1971 і 1972 роках ще якась кількість — і перекладення ведення війни частково на збройні сили південнов’єтнамського уряду. Але основний тягар війни все одно лягав на збройні сили США.
В своїх невтішних президентських роздумах Ніксон прийшов до висновку про несправедливість того, що США кидаються «рятувати демократію» у будь-якому куточку Земної кулі, що коштує їм не лише величезних грошей, але й великих людських жертв. А інші держави, союзники США, не діють і чекають, що американці все зроблять.
25 липня 1969 р. Ніксон виступив на о. Гуам (Маріанські острови)
26 на прес-конференції з заявою, суть якої зводилась до того, що США і надалі виконуватимуть свої зобов ‘язання щодо союзників. Проте ті мають також брати на себе «головну відповідальність» у «збереженні своєї свободи» проти комунізму. США ж будуть відстоювати її поза своєю територією там, де це відповідатиме їх інтересам, а не повсюдно. «Гуамська доктрина Ніксона» (так її назвали) була офіційно проголошена президентом Ніксоном 18 лютого 1970р. в президентському посланні конгресу. Коротка суть її зводилась до того, що США не братимуть на себе в усьому обсязі оборону «вільного світу».
Гуамська доктрина Ніксона була висунута ніби в плані «в’єтнамі- зації» війни у В’єтнамі, тиску на південнов’єтнамський уряд з метою примусити його активно діяти проти комуністичних сил у В’єтнамі. Проте, вона мала не обмежуватись В’єтнамом і в широкому плані торкалась і інших союзників США, зокрема європейських, які, як вважали в Америці, надавали США в їх війні у В’єтнамі слабку допомогу.
» следующая страница »
1 ... 116 117 118 119 120 121122 123 124 125 126 ... 187