^ менеджер повинен бути знайомий із засобами професіонального управління, які довели свою ефективність. Це має на увазі знання процесу управління, індивідуальної та групової поведінки, системного аналізу. Методів планування, контролю та кількісних методів прийняття рішень;
^ менеджер повинен вміти передбачити ймовірні наслідки (як позитивні, так і негативні) від застосування даної методики або концепції в конкретній ситуації;
^ менеджер повинен уміти правильно інтерпретувати ситуацію. Необхідно правильно визначити, які фактори є найбільш важливими в даній ситуації і який ймовірний ефект можуть мати наслідки зміни однієї або декількох змінних;
^ менеджер повинен уміти відібрати конкретні прийоми, які визвали б найменший негативний ефект, для конкретних ситуацій, тим самим забезпечуючи досягення цілей організації самим ефективним шляхом
Рис. 2.2. Ситуаційний підхід до менеджменту
“Ситуаційний підхід” до організаційних структур одержав найбільш послідовну розробку в праці П. Лоуренса і Дж. Лорша “Організація і середовище”. Вони називають свій підхід “випадковою” теорією організації, вихідним положенням якої є твердження, що не існує єдиного способу організації і що на різних стадіях розвитку того чи іншого підприємства необхідні різні типи організаційних структур.
Основний зміст книги Лоуренса і Лорша складає аналіз різних типів організаційних ситуацій, потреб, обумовлених різними ступенями росту компанії, її взаємодії із середовищем. На цій основі стає можливим вибір структури, що відповідає дійсним потребам фірми.
“Ситуаційний підхід” не обмежується областю організаційних структур, але усе більш виразно виявляється і при вивченні інших елементів управління. Так, ситуаційний підхід до проблеми керівництва розроблявся Ф. Фідлером у його дослідженні “Теорія ефективності керівництва”. Цей автор намагався категоріально визначити різні типи і ситуації групової поведінки людей в організації і відповідно стиль керівництва, найбільш ефективний для даної ситуації. Аналогічний підхід характерний і для У. Уайта, що у роботі “Організаційна поведінка: теорія і її застосування” прагнув визначити типи групової поведінки в організації і досліджувати вплив різних методів керівництва на групову поведінку і поведінку індивідуумів. Ці й інші дослідження свідчили про те, що ситуаційний підхід починає превалювати й у цій області, а це означає визначений відхід від традиційного прагнення американської теорії управління формувати універсальні принципи керівництва людьми в організації.
Слід зазначити, що прихильники ситуаційного підходу вбачали можливість подолання існуючих розбіжностей між біхевіористською і математичною інтерпретаціями проблем управління. Аналізуючи сутність методів дослідження операцій, Моклер справедливо підкреслював, що в основі обох підходів лежить саме аналіз ситуації. Однак, писав він, що фахівці з дослідження операцій дуже часто не застосовують ситуаційне мислення, будучи заглибленими в механіку лінійного програмування, теорії черг, теорії ігор тощо. І чим більше ці люди виявляються заглибленими у свої методи, тим далі вони відходять від проблем бізнесу і виявляються менш здатними знаходити спільну мову з менеджерами.
Методологія ситуаційного підходу дозволяє, на думку його прихильників, послідовно перебороти цей недолік. Однією з конкретних спроб представити методи дослідження операцій з позицій ситуаційного підходу є робота Д. Мілле- ра і М. Старра „Управлінські рішення і дослідження операцій”. Автори цієї книги навмисно будують виклад матеріалу не навколо різних методів, таких, як лінійне програмування, теорія черг, теорія ігор тощо, а на основі типів ділових ситуацій і таких напрямків ділової діяльності, як ринкові операції, виробництво, фінанси й ін. Вони не стільки прагнуть зробити читачів книги фахівцями з різних методів досліджень операцій, скільки намагаються показати менеджерам і фахівцям з дослідження операцій, як можна використовувати методи кількісного аналізу в різних конкретних ситуаціях. Ситуаційний підхід переводить теорію управління і навчання менеджерів в область реальності. Занадто часто теоретики управління схилялися до розробки загальних теорій і внаслідок цього втратили зв’язок з реальністю дійсної роботи з управління. Як видно з приведених міркувань, “ситуаційний підхід” починав ставати домінуючою тенденцією в американській теорії організації і управління.
» следующая страница »
1 ... 31 32 33 34 35 3637 38 39 40 41 ... 445