Менеджмент організацій

Ці два підходи, не дивлячись на їх принципові відмінності, мають одну спільну рису — і в першому, і в другому випадку передбачається, що цілі органі­зації однозначно визначені приймаються всіма учасниками управлінської діяль­ності. При цьому удосконалення системи управління зводиться до вирішення деякої інженерної задачі:

1.  Існує бажаний стан системи Б₁, який відомий.

2.   Існує дійсний стан системи Б₀.

3.   Існують альтернативні шляхи переходу із 8₀ в Б₁.

4.  Завдання аналітика полягає в тому, щоб визначити найкращі шляхи пе­реходу 8₀ в Б₁.

На відміну від цього, який називають “жорстким” системним підходом, “м’який” системний підхід виходить із необхідності враховувати різноманітні та різнопланові інтереси акціонерів і менеджерів, робітників і їх сімей, поста­чальників і покупців продукції підприємства, органів влади та некомерційних партнерів, тобто всіх тих хто так чи інакше зацікавлений в існуванні підприєм­ства. Такий підхід практично означає прийняття за основу стратегії обмеженої оптимізації, при якій досягнення будь-якої однієї мети обмежується вимогою виконувати і інші цілі на належному рівні. Критерієм ефективності управлін­ня при цьому виступає здатність підтримувати певний баланс між такими різни­ми цілями як об’єм продаж, прибуток, доходи, інтереси персоналу і покупців, захист оточуючого середовища тощо.

2.4.   Підприємство як відкрита система. Його суть та функції

Підприємство, як об’єкт управління, розглядається не просто як соціальна система, складена із взаємодіючих елементів та підсистем, а також як активна система, що має взаємозв’язки з зовнішнім середовищем і не тільки може впли­вати на його складові, але й знаходиться в безпосередній залежності від нього.

Підприємство — самостійний господарюючий суб’єкт, який забезпечує плано­мірне виробництво більшості товарів і послуг, здійснює науково-дослідницьку, ко­мерційну діяльність з метою привласнення прибутку.

Для здійснення своєї діяльності підприємство має розпоряджатися певни­ми матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами і засобами. Плано­мірне комбінування та використання цих факторів виробництва, організація виготовлення та реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) є ос­новою для отримання доходу (прибутку), досягнення цілей підприємства та задоволення економічних інтересів його власників (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Суть підприємства як суб’єкта господарювання Характерними ознаками підприємства є:

по-перше — проведення підприємницької діяльності, тобто самостійна, ініціативна, систематична діяльність, яка здійснюється на власний ризик, з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та їх реалізація з ме­тою одержання прибутку;

по-друге — наявність статуту юридичної особи, ознаками якої є відокремле­не майно, можливість від свого імені набувати майнових та особистих немай- нових прав і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у арбітражному або третейському судах. Підприємство має самостійний баланс, розрахунко­вий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а про­мислове підприємство — також товарний знак. Підприємство не може мати в своєму складі інших юридичних осіб.

Виходячи з наведеного визначення не є підприємствами:

1.  Організації, що не займаються підприємницькою діяльністю, до яких належать юридичні особи, які не ставлять за основну мету діяльності отриман­ня прибутку. Вони можуть створюватися в формі громадських або релігійних організацій, організацій орендарів та покупців, політичних партій, організацій, установ. Некомерційні підприємства можуть займатися підприємницькою діяльністю лише в обсягах, необхідних для досягнення їхньої статутної мети.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 36 37 38 39 40 4142 43 44 45 46  ... 445