Менеджмент організацій

При застосуванні предметного підходу до розвитку соціально-економічних систем менеджери йдуть по шляху удосконалення існуючих систем. І на прак­тиці менеджери часто стикаються з проблемою пошуку роботи для існуючих колективів чи працівників. При застосуванні функціонального підходу йдуть від зворотного, від потреб.

При застосуванні функціонального підходу абстрагуються від об’єктів, що виконують подібні функції, начебто вони не існують, чи від майбутніх потреб. Цей підхід повинен застосовуватися в сукупності з відтворювальним підходом, тому що для задоволення потреб потрібно створити фізичний або якийсь інший об’єкт.

Функціональний підхід, разом з іншими підходами, дозволяє ведучим фірмам світу бути завжди попереду.

Функціональний підхід реалізується в методах функціонально-вартісного аналізу (ФВА).

Функціонально-вартісний аналіз — метод системного дослідження об’єктів (виробів, процесів, структур тощо), спрямований на оптимізацію співвідно­шення між корисним ефектом і сукупними витратами ресурсів за життєвий цикл об’єкта, який застосовується за призначенням.

Процесний підхід був вперше запропонований прихильниками школи адмі­ністративного управління, які намагалися визначити функції менеджменту. Проте вони розглядали ці функції як незалежні один від одного. В проти­лежність цьому процесний підхід розглядає функції управління як взаємопо­в’язані.

Управління розглядається як процес, так як робота по досягненню цілей за допомогою інших — це серія неперервних взаємопов’язаних дій. Це дії, кожна з яких також є процесом, називають управлінськими функціями. Сума всіх функцій є процесом управління.

Процесний підхід до управління відбиває прагнення теоретиків і практиків менеджменту інтегрувати усі види діяльності за рішенням управлінських про­блем у єдиний ланцюжок, розірваний у результаті “надмірного захоплення” функціональним підходом, при якому кожна з функцій розглядається поза зв’язком з іншими. При цьому увага фокусується на взаємозв’язку окремих дій, кожна з яких, у свою чергу, є процесом. Таким чином, управління представ­ляється як управлінські функції, що динамічно змінюються в просторі і часі, які зв’язані між собою. Метою їх є вирішення проблем і завдань організації.

Новий підхід у дослідженнях і в системі підготовки управлінських кадрів виразився в перенесенні акценту на вивчення дійсних умов, конкретної си­туації, у якій знаходиться та чи інша фірма, і розробку на цій основі специфіч­ної, унікальної, якщо це необхідно, організаційної структури, що відповідає конкретним умовам і вимогам. Ситуаційний підхід до менеджменту показа­ний на рис. 2.2.

Ситуаційний підхід до управління

^ Ситуаційний підхід вніс великий вклад в теорію управління. Використовує можливості прямої прив ’язки науки до конкретних ситуацій та умов

^ Центральним моментом ситуацій-ного підходу є ситуація, а також є конкретний набір обставин, які впливають на організацію в даний час

^ Використовуючи даний підхід, керівники можуть краще зрозуміти, які прийоми будуть в більшій мірі сприяти досягненню мети організації в конкретній ситуації

^ Як і системний, ситуаційний підхід не є простим набором вказівок, це спосіб міркування про організаційні проблеми і рішення. В ньому також збережена концепція процесу управління

^ Ситуаційний підхід намагається зв’язати конкретні прийоми та концепції з визначенням конкретними ситуаціями для того, щоб досягти мети організації найбільш ефективно

^ Ситуаційний підхід використовує

ситуаційні відмінності між організаціями та всередині самих організацій. Менеджеру необхідно визначити, які значимі змінні ситуації і як вони впливають на ефективність організації

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 30 31 32 33 34 3536 37 38 39 40  ... 445