Менеджмент організацій

т

Фахівці, які представляють різні галузі знань, схожим чином формулюють основне організаційне співвідношення. Воно дійсно має загальний характер, тому що є присутнім у системах різної природи. В абстрактному вигляді закон синергії можна представити в такий спосіб:

(2.1)

за умови, що ає А, А = (аг2,....,ат),

де: ПА — потенціал системи А; п. — потенціал у-го елемента; а. — у-й елемент си­стеми А.

Ефект синергії виникає за рахунок взаємної участі, взаємодії елементів, що знаходяться в рамках цілого. Він має різноманітне практичне застосування. В соціально-економічних системах цей організаційний ефект піддається розк­ладанню на такі складові, як спеціалізація, синхронність, ритмічність, одно- спрямованість. Взаємопосилення організації — от джерело її додаткової енергії

[127, с. 53].

Потенціал системи (соціально-економічної) перевищує суму потенціалів її частин тільки за певних умов. Якщо ці умови не дотримуються, потенціал сис­теми дорівнює, а то й менше суми потенціалів частин. Якщо в бригаді кожен буде робити продукт від початку до кінця так, начебто поруч нікого нема, то він зробить не більше, ніж бригадою, а якщо члени бригади стануть заважати один одному, то зроблять ще менше, ніж кожний окремо.

Підприємства створюються саме для одержання ефекту посилення індиві­дуальних дій, що для суспільства настільки важливо, що організацію сміливо можна назвати одним з найбільших винаходів людства, хоча вона удоскона­люється досить повільно.

2.2.               Системне управління організацією як процес поєднання функціонального, процесного та ситуаційного підходів

Принципи нової управлінської парадигми повинні складати основу удос­коналення управління організаціями. В умовах оперативного управління ці принципи дозволяють зрозуміти характер організаційно-управлінських ме­ханізмів підпорядкування виробництва споживанню, задоволенню ринкового попиту. Особливо важливі вони для розуміння концепції стратегічного управ­ління, що будується на системному і ситуаційному підходах.

Принципи системності розглядають сучасну організацію, у першу чергу, як соціально-економічну систему, яка має специфічні, властиві тільки їй особливості:

■/ цілісність, коли всі елементи і частини системи служать досягненню загальних цілей, що стоять перед організацією в цілому. Це не виключає можливості виникнення неантагоністичних протиріч між її окремими елементами (підрозділами);

■/ складність, що виявляється у великій кількості зворотних зв’язків, у тому числі й у процесі стратегічного планування і управління;

■/ велика інерційність дозволяє з високою ступінню вірогідності про­рокувати розвиток організації в майбутньому;

./ висока ступінь надійності функціонування, що визначається взає­мозамінністю компонентів і способів життєдіяльності організації, мож­ливістю використання альтернативних технологій, енергоносіїв, матері­алів, способів організації виробництва і управління;

V рівнобіжний розгляд натуральних і вартісних аспектів функціонуван­ня системи. Це дозволяє постійно порівнювати й оцінювати ефективність діяльності організації, системи управління і реалізації її стратегії.

Сутність функціонального підходу до менеджменту полягає в тому, що по­треба розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для задово­лення потреби. Після встановлення функцій створюються кілька альтернатив­них об’єктів для їх виконання і вибирається той з них, що вимагає мінімум су­купних витрат за життєвий цикл об’єкта на одиницю його корисного ефекту.

У даний час до управління застосовується, в основному, предметний підхід, при якому удосконалюється існуючий об’єкт. Наприклад, технічна система удосконалюється шляхом доробки існуючої системи за результатами марке­тингових досліджень, аналізу науково-технічного прогресу в даній області, за­уважень і пропозицій споживачів. Тому на практиці перед конструкторами ста­виться завдання досягти за найважливішими показниками якості об’єкта світо­вого рівня. У чому недоліки такого підходу? По-перше, самі конструктори не зацікавлені в проведенні широкого і глибокого аналізу світового ринку, у вста­новленні для себе важких завдань. Світовий рівень потреб до моменту впро­вадження об’єкта в споживача об’єктивно можуть спрогнозувати не конструк­тори, а маркетологи. По-друге, припустимо, конструктори дуже постаралися і знайшли кращий світовий зразок. Однак цей зразок проектувався вчора і несе в собі технічні ідеї вчорашнього дня. Технічний прогрес не стоїть на місці. Ос­кільки ще потрібен час на розробку, освоєння і виробництво нового зразка і за цей період світові досягнення в даній галузі підуть далеко вперед. Застосовую­чи предметний підхід інвестори і менеджери завжди будуть тільки доганяти вчорашній день і ніколи не вийдуть на світовий рівень.

 

« Содержание


 ...  34  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я