Стосовні до даного класу системи РЕRТ і СРМ являють собою мережні методи моделювання робіт великих масштабів в цілях оптимального регулювання і управління. Згідно з цим методом процес програмування здійснюється поетапно. На першому етапі складається перелік тих робіт, які необхідно виконати, а на другому — схема здійснення програми, адекватна сприйняттю людини. Третій етап програмування складається у визначенні “критичного шляху”, тобто ланцюга подій, що вимагають найбільш тривалого часу. Уся вихідна інформація, а також відомості, що надходять, про хід виконання робіт вводяться в комп’ютер, що робить відповідні розрахунки і видає необхідні дані про послідовність роботи: про самий ранній і самий пізній час початку і закінчення кожної роботи, що не ставить під загрозу терміни виконання програми; про резерв часу, що дозволяє затримати виконання тієї чи іншої роботи без збитку для програми в цілому.
Перевагою застосування систем РЕRТ і СРМ була можливість оптимізації програми робіт за допомогою зменшення „критичності подій”, тобто перекладу “критичних ланцюгів” у “некритичні”. У цьому і складається сутність “керівництва методом виключень”.
Дослідження операцій робить акцент не стільки на математизації задач управління і впровадженні методів точних наук, скільки на застосуванні принципів вивчення операції як єдиного цілого, з використанням “свіжих”, “не- упереджених” дослідницьких бригад. З цим напрямком зв’язана поява системотехніки.
Слід зазначити, що багато вчених, що займалися процесами управління, використовуючи метод “дослідження операцій”, надалі поступово виходять за межі даного типу пошукувань. У цьому зв’язку вони пропонують усе більш широкі визначення наукової дисципліни, основу якої складає даний метод, що нерідко приводить до термінологічної плутанини.
Багато американських фахівців усвідомлюють, що, хоча “дослідження операцій” у загальному і з’явилося дуже важливим кроком на шляху створення нової науки управління, воно все-таки охопило порівняно вузьке коло проблем. Крім того, у міру розвитку математичної спеціалізації з’явилася тенденція розглядати “дослідження операцій як особливі розділи прикладної математики.
Різні підходи до моделювання і оцінки ефективності управління підприємством визначають і різні моделі підприємства. “Механістична” модель розглядає підприємство як механізм, який представляє собою комбінацію основних виробничих факторів, засобів виробництва, робочої сили, сировини і матеріалів, як машину для реалізації цілей її творців. Теоретичною базою цього підходу є положення школи наукового управління (Ф. Тейлор, М. Вебер). Велике значення при цьому надається аналізу техніко-економічних зв’язків і залежності різних факторів виробництва. А завдання менеджменту при цьому підході полягає насамперед в тому, щоб найкращим чином згрупувати всі частини системи, і тим самим добитися максимальної ефективності при досягненні цілей.
“Гуманістична” модель представляє підприємство як колектив людей, які виконують спільну роботу на принципах розподілу і кооперації праці, при цьому найважливішим фактором продуктивності є людина як соціальний діяч. Елементами моделі є такі складові як увага до працюючих, їх мотивація, комунікації, участь в прийнятті рішень. Завдання керівників полягає в регулюванні відносин між працівниками, координації процесів виконання конкретних завдань і виробничих планів шляхом особистого і безпосереднього впливу на співробітників. За критерій ефективності управління приймається підвищення продуктивності праці за рахунок удосконалення людських ресурсів, тобто вважається, що якщо всі внутрішні процеси, які зв’язані з персоналом, управляються належним чином, то на підприємстві не виникає проблем з досягненням намічених цілей з випуску продукції, прибутку, доходів тощо.
» следующая страница »
1 ... 35 36 37 38 39 4041 42 43 44 45 ... 445