- цінністю, внаслідок чого помилково зводив предмет політичної економії до вивчення цінності речей, яка ніби-то відображає відношення покупців до речей у сфері обміну.
Відповідають реаліям сьогодення ідеї Вернадського про працю як єдине джерело вартості. Фактором виробництва він називав також і капітал, розрізняючи водночас неречовий (духовний) капітал. Заробіток, на його думку, залежить від співвідношення праці і капіталу, який ототожнював із засобами праці. Життєвою основою суспільства, за Вернадським, є суперництво. Соціалістичну ідею вважав нездійсненною через те, що вона суперечить природі й людині, що, однак, не узгоджується із сутністю сучасної людини соціальної. Крім того, він виступав проти будь-якого втручання держави в економіку, некоректно стверджуючи, що це суперечить вимогам об'єктивних економічних законів.
Г еніальною постаттю в українській економічній літературі є Михайло Іванович Туган-Барановський (1865 -1919) - видатний український економіст, історик, був міністром фінансів в уряді Центральної Ради. З 1918 р.один з організаторів Української академії наук (очолив її соціально- економічне відділення), керівником Інституту економічної кон'юнктури.
У1905 у роботі "Теоретичні основи марксизму", критикуючи теорії трудової вартості, додаткової вартості, зниження середньої норми прибутку та ін. Маркса, зробив спробу на основі філософії І. Канта про найвищу цінність людської особистості сформулював етичну основу економічної науки.
Намагаючись вдосконалити концепцію граничної корисності, М. Туган-Барановський, підтвердив висновок про доцільність використання в економічних дослідженнях цієї концепції (тобто визначення величини мінової цінності (ціни) з інтенсивності потреб) і розкрив для російських та українських економістів перспективи введення в цю концепцію засад граничного аналізу
. Це, у свою чергу, сприяло дослідженню принципів управління ефективним розподілом ресурсів. При цьому український вчений вважав основною заслугою маржиналістських концепцій чітке розмежування понять цінності та корисності "на основі точного визначення поняття корисності господарського предмету"1. Він також глибоко розкрив методологічне значення понять абстрактної та конкретної корисності.
З'ясовуючи співвідношення між суб'єктивним та об'єктивним факторами цінності на прикладі моделі ринку коней в умовах ринкового механізму, М. Туган-Барановський водночас робить необгрунтований висновок про первинний характер суб'єктивного фактора. Цінність має суб'єктивну сторону (психологічна оцінка корисності товару окремим споживачем) і об'єктивну оцінку (оцінка такої корисності суспільством). В останньому випадку цінність є ціною.
Водночас він справедливо наголошував на тому, що визначення цінності на основі одного суб'єктивного фактора є однобічним, тому, "необхідно піти далі й дослідити об'єктивні причини цінності у
всьому їх обсягу"
.Отже, критикуючи теорію трудової вартості, він
водночас намагався синтезувати її позитивні сторони з концепцією
граничної корисності австрійської школи. З цією метою вчений запровадив
у науковий обіг поняття "вартість" (як витрати на засоби виробництва
і праці) і "трудова вартість "(витрати живої праці). Крім того, він
розмежував категорії "вартість" і "цінність". Тому піравильне
розуміння теорії граничної корисності, на думку автора, не заперечує
теорії трудової вартості. Більше того, перша з них є підтвердженням
другої і така узгодженість посилюється з поглибленням розподілу народної
праці та його підпорядкування господарському принципу. В такому
контексті твердження про повну залежність цінності від суб'єктивної
корисності, вважав він, перетворюється в догму. На цій основі М. Туган-
» следующая страница »
1 ... 88 89 90 91 92 9394 95 96 97 98 ... 279