Михайло Драгоманов (1841 - 1895) - видатний політичний мислитель та публіцист, у своїх працях гнівно викривав антинародну суть самодержавства у Російській імперії і закликав всі народи до боротьби з ним, а також до об'єднання всіх слов'янських народів на засадах демократизму. Крм того, він виступав за об'єднання всіх українських земель й обгрунтував українську національну ідею. Торкаючись економічних проблем, він відзначав антинародну спрямованість відміни кріпацтва, оскільки вона призвела до ще більшого обезземелення селян і водночас сприяла збагаченню панівного класу. Заперечуючи ідею народників про неможливість розвитку капіталізму в Росії, Драгоманов відмічав наявність у такому розвитку прогресивних сторін (прискорює технічний прогрес і розвиток продуктивних сил в цілому) і негативних сторін (посилення експлуатації робітників, виникнення криз, зростання безробіття та ін.) і пропонував низку заходів щодо покращення становища робітничого класу - боротьбу за кращі умови праці і підвищення заробітної плати, розвиток освіти та ін. Водночас радикальних змін можна добитись, на його думку, лише шляхом ліквідації приватної власності і побудови соціалізму, за якого засоби виробництва і результати праці належатимуть робітничим і сільським громадам. Першочерговим кроком на цьому шляху він вважав завоювання політичних свобод. Проте він заперечував теорію класової боротьби К. Маркса, хоча і допускав можливість революційних виступів.
Сергій Подолинський (1850 - 1891) - видатний український економіст, який основну причину негативних тенденцій розвитку капіталізму вбачав в приватній власності і виступав за знищення капіталістичного ладу. Будучи прихильником економічного вчення К. Маркса, він довів, що розвиток капіталізму в Україні і Росії проходить ті ж стадії у промисловості (просту капіталістичну кооперацію або ремесло, мануфактуру і велике машинне виробництво), як і в інших на той час розвинутих країнах світу. В такому ж контексті він аналізує основну суперечність капіталізму (однією з сторін якої він називає марнування продуктивним сил), та між працею і капіталом. Водночас він розглядав соціалізм як устрій, що у сфері сільського господарства існуватиме на основі громадського землеволодіння, а в промисловості - робітничих артілей. Становлення соціалізму можливе лише через селянську революцію.
Намагаючись популяризувати марксистське економічне вчення, зокрема його теорію додаткової вартості, С. Подолинський зробив спробу узгодити останню з панівними на той час фізичними теоріями. Оскільки енергія всесвіту є сталою величиною, але, на його думку, розподіляється нерівномірно у різних частинах світу внаслідок впливу людської праці (зокрема її здатності нагромаджувати сонячну енергію та збільшувати її на земній поверхні), таку працю слід використовувати для таких змін у розподілі енергії, які б дали можливість найповніше використати частину сил природи для задоволення людських потреб. Це відкриття високо оцінив Ф. Енгельс, проте у його (С. Подолинського) спробі "... знайти природничо-науковий доказ на користь правильності соціалізму ..." мало місне змішування фізичного з економічним, тому всі економічні наслідки були помилковими.
Відомий український економіст І. Вернадський (1821 - 1884) стверджував, що до аналізу потреб слід залучати все у суспільство та окрему людину (колективні потреби в той час були нерозвинуті). Він здійснив комплексний аналіз національних і регіональних потреб. Дотримувався поширеної нині у західній економічній літературі науково некоректної думки, що будь-яка праця є продуктивною. Політичну економію Вернадський розглядав здебільшого як теорію праці. Праця, на його думку, творить гідність, втілену в певній речі, що задовольняє відповідну потребу. Послугою називав задоволення потреби іншої особи або сприяння цьому, а відношення між двома обмінюваними послугами
» следующая страница »
1 ... 87 88 89 90 91 9293 94 95 96 97 ... 279