‘х Маркс поєднував в своїй теорії статичний і динамічний підходи, і економісти дотепер ще не піднялися до Марксового рівня;
Маркс поєднав теорію і практику, економіку та інші соціальні науки, він є найвизначнішим прикладом наукової багатогранності, і ніхто з економістів, включаючи Кейнса і Шумперетера, його в цьому не перевершив.
“Частх сучасні західні економісти запозичують теорії від Маркса, - визнав відомий лауреат Нобелівської премії, швецький економіст Г. Мюрдаль, - не признаючи звичайно його авторства. Інколи вони не інформовані про свій інтелектуальний борг, а інколи вони його заперечують і називають себе "не марксистами”. Варто пригадати слова всесвітньо відомого дослідника з проблем історії економічної думки англійського вченого М. Блауга про те, що Маркс піддавався переоцінці, переглядався, спростовувався, його тисячократне хоронили, але він противився кожного разу, коли його намагалися відправити в інтелектуальне минуле, і що він найактуальніший економіст XIX ст.
До сказаного слід додати те, що П. Самуельсон називає К.Маркса, поряд з А. Смітом та Дж. Кейнсом найвидатнішими економістами світового рівня, а згідно з опитуваннями, проведеними англійською радіокомпанією “Бі-Бі-Сі”,К. Маркс названий найвидатнішим вченим
11 -го тисячоліття не лише у сфері гуманітарних, але й природничих наук.
Однак сказане не означає, що економічні погляди К. Маркса не піддавались критиці в працях західних авторів. Так, критичні висловлювання щодо окремих сторін його теорії (вартості, заробітної плати, товару робоча сила, класової боротьби і особливо диктатури пролетаріату) висловлювали й Шумпетер, П. Самуельсон, Дж. Кейнс та інші західні вчені. І це цілком закономірно, оскільки сам К. Маркс планував написати низку окремих робіт, в яких він думав дослідити інші важливі елементи економічної системи (наприклад, державу), розвинути ряд положень "Капіталу", дати їм оцінку в контексті вимог історичного підходу.
Певне переосмислення нашими економістами відбудеться, на нашу думку, і з вченням Ф. Енгельса та В.І. Леніна, оскільки не може тривати довгий час період, коли від фетишизації їх поглядів, економічна думка у 90-хх рр. здебільшого стала на шлях повного нігілізму і звинувачень в адрес цих теоретиків, або замовчувань їх теоретичної спадщини. Певною мірою це зумовлено сталінським тлумаченням їх теоретико- методологічних положень, спотвореним впровадженням у практику, намаганням правлячої еліти використовувати їх у викривленому вигляді, вирвано із контекста. Значною мірою це викликано поверховим знанням багатьма економістами теоретичної спадщини класиків марксизму- ленінізму, особливо діалектичного методу дослідження, кон'юнктурними міркуваннями тощо.
Щодо оцінок марксистської політекономії в останні роки науковцями колишнього СРСР, то домінуючими є спроби повністю заперечувати марксизм, протиставити його реаліям дійсності. У найбільшій мірі такий нігілізм проявляється щодо марксистської теорії експлуатації, власності, формаційного підходу, їх передбачень про неминучість соціалізму тощо. Серед російських економістів найбільш агресивна .позицію займають Ю. Шишков, Р. Капелюшніков, А. Ельянов, Л. Алаєв та ін. Слід насамперед відзначати повну теоретико-методологічну переорієнтацію названих авторів, що свідчить, по-перше, про хиткість їхніх позицій у минулому і, по-друге, кон’юнктурність поглядів у даний час. Такі наукові метаморфози можуть відбуватися з незнання і з неофітами, коливання від фетишизації марксистських ідей до їх повного заперечення свідчить і про повну відсутність наукової етики, конформізм, некритичне сприйняття поглядів західних науковців та конструктивно-марксистської теорії тощо. Про це детальніше буде сказано в останньому розділі.
Р?-) Запитання і завдання
» следующая страница »
1 ... 31 32 33 34 35 3637 38 39 40 41 ... 279