Надзвичайно велика роль належить Ф. Енгельсу, який прожив понад 20 років більше за К. Маркса, в переосмисленні як своїх, так і Марксових радикальних поглядів щодо трансформації капіталізму в соціалізм. На початку та всередині XVIII ст. ідею революційного знищення капіталістичного суспільства (але не за допомогою мирних методів) підтримували не лише основоположники марксизму, але немало й інших західних та українських економістів. Проте наприкінці ХІХст. Ф. Енгельс назвав такі методи застарілими і підкреслював, що шляхом народного представництва, а отже легальних засобів (в цілому конституційним шляхом) можна легше прийти до влади.
Водночас в працях Енгельса є ряд положень, які не витримали перевірки часом.
По-перше,необтрунтованою була його думка про те, що в процесі розвитку промисловості знищуються всі класи буржуазного суспільства, крім пролетаріату. Як показав досвід багатьох розвинутих країн світу, в процесі розвитку капіталізму, в т.ч. в промисловості, не ліквідовується і клас дрібних товаровиробників, про що вже зазначалось.
& По-друге, економічно несправданим буде положення Енгельса про необхідність централізації всіх знарядь виробництва у руках держави після завоювання політичної влади пролетаріатом. Такий шлях означав процес тотального едержавлення економіки.
^По-третє, надмірно категоричною була його думка про перехід соціальних функцій капіталістів на крупних підприємствах в руки службовців, які отримують лише заробітну плату. Як показав досвід США та деяких інших розвинутих країн, така функція переходить насамперед в руки крупних (вищих) менеджерів, які внаслідок наявної у них значної економічної влади перетворюються в складову частину монополістичної буржуазії.
По-четверте, непослідовною була ідея Енгельса про необхідність повної ліквідації приватної власності при переході де вищого суспільного ладу. Непослідовність виражалась передусім у тому, що поряд з виділенням приватної капіталістичної власності і приватної власності основаної на власній праці, він, з одного боку, говорив про необхідність ліквідації цих двох типів власності, а з іншого - лише про знищення приватної капіталістичної власності.
ЬПо-п’яте, помилковою була його теза про несумісність соціалізму з товарним виробництвом, товарним обміном, про недоцільність користуватись послугами вартості.
Як відомий російський вчений-економіст В.І. Ленін вніс певний вклад у розвиток методології політекономічного дослідження в умовах соціалізму та вищої стадії капіталізму.
!=> По-перше, він полягає насамперед у використанні принципу суперечності. Зокрема він визначає соціалістичний продукт як товар і не товар, розглядає імперіалізм як поєднання двох суперечливих сторін (монополії і вільної конкуренції), виділяє у державі ті сторони, які треба ліквідувати, і ті, які доцільно зберегти та ін.
^ По-друге,Ленін формулює принцип матеріалізму щодо аналізу природи, суспільства і мислення (або матеріалізм взагалі), суспільства і суспільного способу виробництва. В останньому випадку цей принцип передбачає зведення виробничих відносин "до висоти продуктивних сил ” пояснення нових суспільних форм насамперед матеріальними умовами.
^По-третє, аргументує положення про те, що для зміни форми привласнення необхідно попередньо перетворити форму виробництва, розвинути його суспільний характер.
^По-четверте, формулює висновок про перехідний характер, рухливість, плинність не тільки явищ, але й сутності речей. Водночас Ленін стверджує про наявність у сутності багатьох якостей (а також властивостей, рис тощо), характеризуючи перехід нижчої стадії капіталізму у вищу, як перехід однієї якості економічної системи в іншу без зміни внутрішньої сутності.
<=>По-п’яте, закладає основу короткого, розгорнутого і повного визначення сутності складних економічних явищ і процесів й ілюструє це на прикладі з'ясування сутності імперіалізму.
» следующая страница »
1 ... 28 29 30 31 32 3334 35 36 37 38 ... 279