В 1970 р. він спільно з Дж. Кіндалом написав роботу "Поведінка промислових цін". Дж. Стіглер з своїм колегою встановили, що уявна стабільність цін на неконкурентних ринках є фікцією. Адже прейскурантні ціни насправді виявляються настільки нееластичними, незмінними і стабільними, що більшість угод укладаються за реально існуючими на ринку цінами. їх висновок ще раз підтвердив, що в США монополістична конкуренція призвела до створення розгалуженої системи таємних цінових знижок, що "адмініструючі ціни" - це ілюзія. "Єдина ціна є міфом. Майже універсальною є множинність цін продаж і цін покупок".
У своїх дослідженнях Дж. Стіглер значну увагу приділив динамізації теорії фірми. Він прагнув вивчити внутрівиробничі і міжзаводські взаємозв'язки не тільки в умовах статики, а й динаміки. Таким чином, свою концепцію промислової організації він зумів наблизити до реальних умов великого бізнесу.
Дж. Стіглер а також такі вчені, як Й. Шумпетер, А.Чандлер, А.Коул, Л. Девіс, Д. Норт переконливо доказали, що за 150 років американська економіка стала свідком багатьох значних організаційних нововведень. Теорія промислової організації є ключовою теорією для розуміння природи організаційних змін та нововведень. Дж. Стіглер зумів розробити застосування загальнотеоретичних положень теорії до аналізу конкретних проблем. У першу чергу це стосується проблеми вертикальної інтеграції і теорії фірм та ринків. Ним дано логічне обгрунтування одного з типів поведінки фірми.
Вивчивши наслідки регулювання галузей господарства, зокрема, електроенергетики, вчений прийшов до висновку про його надзвичайну неефективність - його застосування жодним чином не відображається на цінах на продукцію галузі. Часто регулювання допомагає окремим підприємствам чи професійним групам, а не всьому суспільству, для якого воно первісно планувалося. Але якщо регулювання не досягає поставленої мети, то постає питання про виправданість існування органів управління. Деякі з його ідей, котрі стосуються зм'якшення, а то і просто відмови від державного регулювання в промисловості США, що розвинуті у працях "Громадяни і держава: нариси про регулювання" (1975 р.) та "Приємні та больові відчуття сучасного капіталізму" (1982 р.), були реалізовані адміністраціями Дж. Картера і Р. Рейгана. Сам же він продовжував залишатися незалежним ученим, заявивши, що "не належить до школи рейганоміки ...тільки лише прагне послабити надмірний урядовий тиск на виробництво".
Теорія промислової організації не лише може продуктивно застосовуватися для дослідження різних економічних явищ - змін механізмів управління на ринках напівфабрикатів, ринках праці, методів корпоративного управління і державного регулювання, - але й допомагає зрозуміти мікроаналітичні деталі і деякі загальні тенденції вертикальної інтеграції.
Дж. Стіглер першим підтримав широке впровадження знань про промислові організації у формальну мікроекономічну теорію. Зокрема, він застосував класичні моделі конкуренціїі монополії для оцінки реальних ринкових процесів.
У 1951 р. він встановив, що розміри фірми залежать від транспортних затрат і щільності населення. Дж. Стіглеру належить введення в теорію промислової організації поняття "виживаності"- мінімальної величини фірми (обсягу виробництва і кількості працівників), що необхідна для її існування в умовах постійної зміни технологій та ситуації на ринку.
Результати досліджень Дж. Стіглера були враховані при розробці Антимонопольним відділом Міністерства юстиції США "Правил вертикальних злиттів"(1968р. з доповненнями і змінами у 1982,1984 і 1992 pp.). Державна економічна політика стала обґрунтованішою і такою, що більше відповідає суспільним інтересам. У кінцевому підсумку вертикальна інтеграція, як і теорія промислової організації в цілому, сприяли зростанню ефективності виробництва.
» следующая страница »
1 ... 209 210 211 212 213 214215 216 217 218 219 ... 279