На політичному ринку замість принципу "один долар - один голос " діє принцип "одна людина - один голос". Саме з цим теоретики громадського вибору пов'язують високу ймовірність появи у сфері політики результатів, що не оптимальні з точки зору суспільства. Громадяни в політичному процесі не можуть керуватися звичайними правилами торгівлі, оскільки споживачами суспільних благ є не окрема людина, а суспільство в цілому. Тим не менше у політиці все ж існує аналог вільної торгівлі - переконує Дж. Б'юкенен. Це згода між людьми, що властива будь-якому виду обміну. Одностайність, досягнута учасниками колективного вибору в політиці, є аналогічною добровільному обміну індивідуальних товарів на ринку.
Теоретики громадського вибору пропонують нову концепцію організації "політичного ринку": реформувати політичні процедури і правила таким чином, щоб вони сприяли досягненню загальної згоди. У рамках "політичного обміну" виділяються два рівні громадського вибору.
ё Перший рівень - розроблення правил і процедур політичної грн. Наприклад, правил, що регламентують способи фінансування бюджету, схвалення державних законів, систем оподаткування. Серед них можуть бути різні правила: принцип одностайності, кваліфікованої більшості, правило простої більшості, тощо. Це дозволить знаходити узгоджені рішення. Сукупність пропонованих правил, норм поведінки, процедур Дж. Б'юкенен називає "конституцією економічної поведінки ".
ё Другий рівень - практична діяльність держави та її органів на основі прийнятих правил і процедур. Враховуючи все це, критерієм справедливості та ефективності політичної системи має стати розповсюдження правил економічної гри на політичний процес. Прихильники теорії громадського вибору вважають, що держава повинна виконувати захисні функції і не брати на себе функції участі у виробничій діяльності. Вони висувають принцип захисту порядку без втручання в економіку. Блага суспільного користування пропонують перетворити у товари та послуги, що продаються на ринку. Люди і фірми укладають угоди, реалізують контракти на взаємній вигоді без регламентації з боку держави. Вибір політичних правил, застерігає Дж. Б'юкенен, не повинен виходити за межі реальності.
Будучи прихильником внесення конституційних поправок для формування збалансованого федерального бюджету, Дж.Б'юкенен на основі моделі постконституційної поведінки обґрунтовує можливість для політиків отримати політичну підтримку шляхом збільшення витрат на спеціальні та соціальні цілі, одночасно стримуючи зростання податків, яке могло б покрити ці затрати. У цілому ж у працях ученого послідовно висувається теза про те, що масштаби економічного втручання держави, функціонуючої на демократичних принципах, потребують конституційних обмежень або конституційно закріплених правил, які б забороняли утворення дефіцитів бюджету чи обмежували б їх розміри. Такий підхід був схвально сприйнятий багатьма парламентами світу.
Не дивлячись на сформульовану теоретиками Вірджінської школи цілу низку цікавих рекомендацій і пропозицій, на адресу їхньої теорії продовжують звучати критичні випади. Найбільш характерним серед них є, зокрема, висловлювання представника російської економічної думки С. Бартенева: "Як практично реалізувати концепцію Дж. Бюкенена, уявляється досить важко. "Вибір політичних правил не повинен виходити за межі реальності". З цією тезою можна погодитися. Водночас і представники Вірджінської школи, і їх опоненти визнають, що запропоновані реформи і перетворення нереалістичні. Не зрозуміло, як на практиці можна подолати суперечності та конфлікти, "усунути" відмінності інтересів, сконструювати ідеальну модель"
.
Разом з тим, якщо виходити з того, що добра гра більше залежить від добрих правил, ніж від добрих гравців, то фундатори теорії громадського вибору якраз і пропонують механізм та особливості застосування економічних принципів у сфері політики. Більше того на Заході існує вже ціла серія досліджень проблем бюрократії, лобістської діяльності, війн і революцій, добродійності та інших.
» следующая страница »
1 ... 211 212 213 214 215 216217 218 219 220 221 ... 279