За відсутності "фізичного чи технологічного аспекту", внаслідок якого технологічні фактори економії витрат напряму асоціювалися з вертикальною інтеграцією, обмеження конкуренції вважалося основним мотивом останньої. Тому легко було зробити висновок, що втручання держави потрібне завжди, коли вертикальна інтеграція приводить, на думку Дж. Стіглера, до "відчутного ступеня контролю над ринком хоча би на одній стадії виробничого процесу". Зокрема, вчений підкреслював, що, коли фірма контролює не менше 20 % загально- галузевого виробництва, придбання нею більше 5 % виробничого потенціалу фірм, яким вона постачає свою продукцію або у яких вона купляє компоненти, може розцінюватися як порушення антимонопольного законодавства.
У США "Правила вертикальних злиттів" (1968р.), котрі встановлювали гранично допустимі частки ринку для фірм, що купують
і продаються відповідно в 10 % і 6 % складалися в атмосфері подібних поглядів. "Правила" виходили з традицій даної наукової школи та відображали її. В умовах домінування трактування фірми як виробничої функції раціональність вертикальної інтеграції, що не мала достатніх
технологічних причин, не визнавалася очевидною. Оскільки вважалося, що вертикальна інтеграція жодним чином не пов'язана з економією трансакційних витрат, навіть ледве помітний ступінь монопольної влади розцінювався як наслідок рішення про інтеграцію. Граничний рівень ринкової частки для суджень про те, що фірма, яка купує інші компанії прагне до встановлення чи посилення монопольної влади, був визначений Дж. Стіглером у 20 %, а потім знижений до 10 % у "Правилах "(1968р.).
Як оригінальну можна охарактеризувати ідею регулювання, що розроблена Дж.Стіглером під назвою "теорія захоплення". По суті регульована галузь промисловості може мати вигоди від такого регулювання шляхом "захоплення" регулюючого органу. Це може відбуватися внаслідок політичного впливу; спеціальних технічних знань, що ставлять регулюючий орган у залежність від даної галузі; добору в цей орган працівників з регульованої галузі або можливості для представників регулюючого органу в майбутньому зайняти посаду в даній галузі; потреби органу у визнанні й неофіційній співпраці з галуззю.
Однак у дослідженнях ряду американських вчених, які провели аналіз цієї теорії, було визнано, що в ній "є доля істини, але вона не дає повної картини. На їхню думку, "гіпотеза захоплення є надто простою для прийнятного пояснення поведінки працівників органів регулювання. Закони, що лежать в основі економічного регулювання, як правило, досить розпливчасті і дають працівникам регулюючих агенцій велику свободу в досягненні своїх власних цілей, а цілі ці варіюються як у часі, так і по окремих агенціях. У період 1960-х років комісії штатів, що регулюють діяльність енергетичних компаній, приділяли їм мало уваги, і ці компанії одержували високі прибутки. Комісії сповна могли служити інтересам цих компаній, як і передбачає гіпотеза захоплення. Але в 1970-тіроки багато працівників регулюючих агенцій на рівні штатів прагнули досягнути вагомих політичних результатів шляхом зниження цін на електроенергію, в результаті чого страждали енергетичні компанії"
.
В 50-60-і роки, перш за все в США, а згодом і в інших західних країнах, почала розвиватися і стала широко розповсюдженою теорія ефективної конкуренції. Найбільш видатним представником цієї теорії був Дж.Стіглер. Серед її прихильників також американські економісти Дж. М. Кларк, Е. Мейзон, К. Едвардс та інші вчені.
Теорія ефективної конкуренції претендує на створення такого економічного механізму, який був би оптимальним з точки зору реалізації динамічних економічних функцій, і перш за все технічного прогресу. Водночас ця теорія має на меті пошук оптимального господарського механізму і знаходить його не в умовах досконалої конкуренції, а в умовах панування монополій.
» следующая страница »
1 ... 207 208 209 210 211 212213 214 215 216 217 ... 279