рівноваги розділів економіки (теорії добробуту, функції корисності, похідних функції попиту, взаємозв'язків економічних змінних, таких, як криві байдужості, тощо).
Водночас серед незначної кількості опонентів новаторській науковій ідеї виділялася гостра критика французького вченого Ф. Перру1, якою він у 1975 р. піддав основні методологічні та загальнотеоретичні позиції теорії загальної рівноваги Л. Вальраса і його послідовників К.Ерроу та Дж. Дебре. Ф. Перру виступив, по-перше, проти традиційного трактування економіки як замкнутої, самодостатньої системи, доводячи, що насправді економіка нерозривно зв'язана з соціальними відносинами, а також з політикою та ідеологією. Ринкові моделі, що розробляються економіксом, стверджував він, відображають тільки частину елементів, з яких складається економіка. По-друге, теорія загальної рівноваги обмежувала дослідження не просто ринком, писав він, а ринком "досконалої конкуренції", значно спрощуючи існуючі в реальному житті зв'язки і мотивації. Відкидаючи такий підхід, Ф. Перру підкреслював необхідність враховувати монополістичну конкуренцію, державне підприємництво, конфлікти між капіталістами і особами найманої праці. По-третє, він звертав увагу на те, що з досліджень зникли економічні суб'єкти, не береться до уваги нерівність капіталістів.
Все це, вважав Ф.Перру, свідчить про те, що пануюча в економічній думці західних країн теорія не відрізняється глибиною і не відповідає сучасним завданням. Він запропонував нову концепцію загальної економічної рівноваги. У ній головне місце займає активний агент або економічне формування, тобто фірма чи держава, які виконують певні економічні функції, що діють у відповідності з конкретною стратегією і намірами. Поведінка економічних суб'єктів зумовлена правилами ринкової гри, породженої не механізмом обміну товарів, а співвідношенням сил партнерів по економічній діяльності. Прагнучи розглядати економічні структури у зв'язку з соціальними і політичними, проводячи наполегливий пошук реальних диригентів економічної гри, Ф. Перру ще більш ретельно обґрунтовує у своїй роботі необхідність суттєвого підсилення впливу держави на економіку. В цьому він бачив можливість виходу з кризової ситуації, що охопила світове господарство в середині 70-х років. У ряді аспектів його аналіз і висновки співпали з концепціями, викладеними представниками американського інституціоналізму Р. Хейлбронером і Дж. Гелбрейтом.
Див.: Perroux F. Unites actives et mathématiques nouvelles: Rîivisionde la theorie de l'equilibre economique general. P., 1975.
Разом з тим, і в наступні роки значущість питань загальної економічної рівноваги не стала меншою, але навіть зросла. Адже ускладнюються процеси господарського життя, розширюється виробнича, а відтак, і вся фінансова сфера. Наприклад, лише споживчий сектор у народному господарстві США складається з понад 93 мільйонів домашніх господарств. Дедалі більше чинників впливає на ринкову рівновагу.
З огляду на це впродовж останніх чотирьох десятиріч теорія загальної економічної рівноваги розвивалася в новому напрямі. Залишивши осторонь докази існування рівноваги, економісти, програмісти й математики розробили ефективні способи визначення її стану, які тепер широко застосовуються в системі державних фінансів, в економіці, що розвивається, міжнародній торгівлі. Їхня поява була підготовлена теоретичними дослідженнями економічної рівноваги, здійсненими Дж. Дебре.
Але його дослідження не обмежилися лише питанням існування рівноваги. Він проаналізував і її нормативні характеристики та єдиність. Дж. Дебре і К. Ерроу сформулювали умови, за яких дія цшового механізму в поєднанні з бажаннями споживачів веде до ефективного використання ресурсів. На теорію загальної економічної рівноваги опирається вивчення динаміки економічного зростання, розроблення концепції загального добробуту, побудова системи міжгалузевих зв'язків. У суспільних науках, як і в природничих, цілком абстрактні знання інколи дістають найконкретніші застосування.
» следующая страница »
1 ... 205 206 207 208 209 210211 212 213 214 215 ... 279