Автори виходять з кількох головних функцій, що повинні складати економічний механізм. Серед найбільш важливих виділяють, як правило, п'ять функцій:
■=> розподіл ресурсів, тобто забезпечення максимуму виробництва при даному обсязі ресурсів і незмінній техніці;
^ регулювання структури пропозиції;
О розподіл доходу;
О пристосування виробничих потужностей до зміни зовнішніх факторів;
^ регулювання технічного прогресу.
Створення теорії ефективної конкуренції призвело до серйозної переоцінки цінностей в усій західній економічній теорії. Старим ідеалам "вільної конкуренції", що проіснувала довгі десятиліття, був нанесений удар. Все це викликало гостру полеміку серед економістів. Особливе невдоволення висловлювали неоліберали, економічний ідеал яких у результаті появи нової теорії постраждав дуже сильно.
І все ж найважливіший "внесок" цієї теорії полягає в тому, що економічна система ринкового господарства, як оптимальний механізм, має тепер не якийсь неосяжний ідеал досконалої конкуренції, а цілком реальну, існуючу ринкову форму олігополії. Ця ринкова форма, в якій панують монополісти, сприймається тепер з розумінням. Монополії перестають бути лише злом.
Дж. Стіглер є одним з теоретиків олігополії. До найбільш важливих рис олігополії відносяться:
• незначна кількість кампаній - олігополістів;
• великі масштаби виробництва (відносно всього обсягу ринку);
• наявність перешкод для вторгнення на ринок потенційних нових конкурентів.
Тому вчений визнав окремі негативні сторони олігополії. Він відмічає, зокрема, прагнення фірм-олігополістів до змови один з одним про ціни чи обсяг виробництва, наявність хронічного недовантаження виробничих потужностей, надмірні затрати на рекламу тощо. Але він розцінив олігопошю як позитивне явище сучасної економіки, оскільки олігополісти шляхом таємних угод прагнуть забезпечити якомога більші прибутки своїх учасників. Хоча Дж.Стіглер і визнає, що фірми, які домовляються, повинні якось досягати згоди про ціни, але свою увагу він повністю концентрує на проблемі виконання подібних негласних угод. При цьому його модель олігополії виходить із існування складної структури цін. Водночас він припускає, що така структура відображає неоднорідність продуктів і покупців, а також приймає до уваги ризик залучення потенційних конкурентів у галузь, яка вивчається.
Дж.Стіглер приходить до думки, що звичайним способом виявлення негласних знижок можуть бути методи статистичного аналізу. Зокрема, основною ознакою надання фірмою таємних знижок є укладання нею таких угод, котрі при "реальній" розкладці сил вона не змогла б здійснити.
Статистичні методи дослідження проблеми олігополії дозволяють вченому робити деякі цікаві висновки.
АПерший висновок- таємні угоди фірм ефективніші на тих ринках, де покупці точно повідомляють про заплачені ними ціни. Це робиться, зокрема, при урядових закупівлях.
<9 Другий висновок - можливості таємних угод є обмеженими, якщо склад покупців постійно змінюється. Наприклад, у будівництві.
4 Третій висновок: ефективність таємних угод перебуває у зворотній залежності від величини, що характеризує розрив між величиною фірм-продавців.
Для ефективного регулювання повсякденної діяльності корпорацій, формування прогнозу у справі раціонального вкладення грошей у майбутньому висновки Дж. Стіглера мали велике значення. Його твердження, що укладання якихось таємних угод між картелями в умовах вільного ринку часто веде до неуспіху операції згодом підтвердилося. Зокрема у випадку з Організацією країн-експортерів нафти (ОПЕК) у 80-і роки, коли їй пришилося стикнутися після нафтового буму з новою ситуацією зменшення попиту на нафту і коли втратили силу всі нав'язані цією організацією угоди про тверді ціни на реалізаційну сировину.
» следующая страница »
1 ... 208 209 210 211 212 213214 215 216 217 218 ... 279