. Про наявність експлуатації у розвинутих країнах світу свідчить, зокрема, те, що продуктивність праці на одного зайнятого в рік становила наприкінці 90х рр. XX ст. 100 - ПО тис. дол.
, з одного боку, та значно нижча величина заробітної плати - з іншого.
Водночас Марксова теорія вартості не позбавлена недоліків.
■=> По-перше, однобічне трактування вартості лише як кількості суспільно необхідної праці без достатнього урахування якості продукції, її корисного ефекту.
^ По-друге, правильне положення Марксової теорії, що продукти є витратами лише людської праці, стосується лише відтворюваних товарів. Насправді деякі товари набувають мінової вартості з двох джерел: кількості праці та рідкісності.
У 70-ті XIX ст. на зміну класичній політичній економії, трудовій теорії вартості (в т. ч. марксизму) прийшла австрійська школа з концепцією граничної (маргінальної) корисності.
9.2. КОНЦЕПЦІЯ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ ТА ПОПИТУ Й ПРОПОЗИЦІЇ
Її розробили К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк. Зародки цієї концепції сформовані у спробах французького вченого А. Тюрго, італійського економіста Ф. Галіані, німецького економіста Г. Госсена та інших визначити вартість товарів корисністю речі, а також у положеннях Д. Рікардо щодо характеристики вартості відновлюваних товарів не лише витратами праці, а й рідкісністю.
У середині XIX ст. Г. Госсен сформулював закон, згідно з яким у процесі "поступового насичення" потреб корисність речі зменшується
із збільшенням запасів благ, що призводить і до зниження цінності. Г. Госсен корисність останнього блага називав "цінністю останнього атома ".
Увів у науковий обіг концепцію граничної корисності англійський економіст С. Джевонс.
Поняття "гранична корисність" грунтується на тому, що основою формування цінності є індивідуальні суб'єктивно-психологічні оцінки учасників господарського процесу. Сутність цінності Є. Бем-Баверк вбачав у значенні речі для людського благополуччя. За словами К. Менгера, "...цінність є значення, яке мають для нас конкретні блага або кількості благ внаслідок того, що в задоволенні своїх потреб ми усвідомлюємо залежність від їх наявності у нашому розпорядженні". Стверджуючи, що вихідним актом дослідження повинні бути потреби людей, він розглядав їх як різновидність незадоволених побажань або неприємних відчуттів. Однією з найваж- ливхших методологічних засад теорії К. Менгера є вивчення індивідуалістичного суб'єктивно-психологічного відношення між річчю (благом) і людиною, місце концепції у натуральному господарстві і товарному виробництві. На його думку, вибір типу виробництва несуттєвий, оскільки при атомістичному підході (тому корисність останнього екземпляра називається "цінністю останнього атома") виробництво - це сукупність індивідів, де визначальним є суб'єктивний фактор, зіткнення воль індивідів у боротьбі за вигоду на суспільній арені. Американський економіст Б. Селігмен вважав, що ці твердження були інколи гуманними і суперечливими.
Щоб подолати ці суперечності Е. Бем-Баверк намагався послідовніше викласти концепцію граничної корисності, розмежувавши суб'єктивну і об'єктивну цінність. Суб'єктивна оцінка покупцем товару визначає, на його думку, максимальну межу ціни, а продавцем - мінімальну. Щоб кількісно зіставити суб'єкгивш оцшки споживачів, використовують грошові оцінки. Крім того, економіст вводить в науковий обіг поняття "субституційної корисності", ілюструючи його зміст на прикладі загубленого пальто. Його гранична корисність визначається граничною корисністю тих предметів споживання, якими індивід змушений жертвувати, щоб придбати нове пальто.
Граничну корисність в економікс розглядають як задоволення, яке отримує людина від споживання одної додакової одиниці товару (послуги).
» следующая страница »
1 ... 125 126 127 128 129 130131 132 133 134 135 ... 279