Історія економічних учень

Положення Сміта про три джерела вартості було покладено в основу одного з провідних напрямів концепції вартості - концепції факторів

виробництва - у працях західних економістів. У ній з аналізу вартості випадають постійні витрати, що отримало в економічній літературі назву "догми Сміта”. Ця догма складається з двох основних положень.

По-перше, розглядаючи вартість річного продукту в масштабі суспільства, Сміт вважав, що її можна звести до самих доходів.

По-друге, визнаючи, що у вартості кожного окремого товару, крім доходів, є й та частка, яка замінює спожиті у процесі виробництва товарів засоби виробництва, він вважав, що ці матеріальні витрати також можна розподілити на складові частини доходів. Отже, при аналізі ціни окремого товару цілком ігнорувалися матеріальні витрати: протягом, наприклад, одного року ці витрати становлять річну суму амортизації засобів виробництва і вартість матеріально-виробничих запасів, наявних на початок року і спожитих протягом цього періоду. Обидва положення свідчили про неспроможність Сміта розв'язати проблему реалізації, її вирішив Маркс у своїх відомих схемах відтворення.

Неспроможність Сміта науково обгрунтувати проблему вартості, як і проблему відтворення, зумовлена непослідовним розумінням двоїстої природи вартості, яка, у свою чергу, випливає з двоїстого характеру праці, зокрема з можливості перенесення витрат минулої праці (с) і паралельним (одночасним) створенням нової вартості (V + т).

. Рікардо. Більш послідовним

у вирішенні проблеми вартості був Д. Рікардо, впритул підійшовши до розуміння двоїстого характеру праці, до зведення товару до праці у її двоїстій формі. На відміну від Сміта, він вважав працю єдиним джерелом вартості не лише за простого товарного, а й капіталістичного виробництва. Водночас Рікардо більше змішував конкретну й абстрактну працю, ніж розмежовував їх, що дало підставу багатьом його послідовникам ототожнювати споживчу вартість і вартість. У теорії вартості Рікардо вперше розмежовує три основні фактори субстанції вартості: працю, корисність (споживчу вартість) і рідкісність. Перші два відіграють вартісноутворюючу роль для більшості відтворюваних товарів, третій - для незначної групи невідтворюваних товарів (рідкісні книги, шедеври мистецтва тощо).

Водночас Рікардо критикував концепцію Ж. Б. Сея про корисність товарів як регуляторів вартості. Це, на його думку, було б правильно, якби вартість товарів регулювалася лише покупцями, а корисність була основою вартості товару, але ступінь корисності не може бути мірою вартості, оскільки товар, що виробляється важче, завжди дорожчий, ніж той, що виробляється легше. Рікардо зазначав, що корисність не є мірою мінової вартості, хоч вона абсолютно суттєва для цієї вартості. Корисність товару не може бути мірою вартості ще й тому, що двоє людей від користування однією і тією ж річчю можуть одержати різне задоволення.

Цікавою в теорії вартості Рікардо є думка про роль рідкісності в процесі визначення вартості товарів. Він зазначав, що рідкісні товари черпають свою мінову вартість із двох джерел: своєї рідкісності та кількості праці, необхідної для їх виробництва. Вартість відтворюваних товарів (яких переважна більшість) визначається працею, невідтворю- ваних - лише рідкісністю. Закономірністю в утворенні вартості невідтворюваних товарів Рікардо вважав зростання вартості товарів через їхню рідкісність.

Водночас він непослідовний у визначенні вартості невідтворюваних товарів тільки їх рідкісністю, оскільки на їх виготовлення була витрачена також праця, причому надзвичайно складна. Крім того, він ототожнює в такому разі вартість і ціну, оскільки рідкісність товарів значно більше впливає на ціну, ніж на вартість. Вартість рідкісних товарів значною мірою умовна, бо на їх виробництво витрачається не суспільно необхідна, а індивідуальна праця. Рікардо, за словами М. Туган-Барановського, є творцем відносної трудової теорії вартості, тобто вартості, в основі якої лежать декілька вартісноутворюючих факторів. Він вбачав також відмінність між працею як субстанцією вартості і працею як внутрішньою мірою вартості, зазначав, що праця є основою будь-якої вартості й відносна кількість її майже цілком визначає відносну вартість товарів.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 123 124 125 126 127 128129 130 131 132 133  ... 279