Акціонерним компаніям властива тенденція відокремлення управлінської праці як особливої функції від володіння капіталом. Так, згідно з даними американського економіста Е. Германа, у 1900 р. із 200 наймогутніших нефінансових американських корпорацій 24 % контролювали менеджери, у 1940 р. - понад 40 %, а у середині 70-х років - 82,5 %. Інший американський вчений Ф. Ландберг стверджує, що в 350 із 500 найбільших промислових корпорацій контроль зосереджено в руках кількох власників (багатосімейних груп з 5-7 сімей або взаємопов'язаних членів фінансової групи), а в 150 інших корпорацій увійшли тільки окремі власники або їх сім'ї.
Важливою тенденцією розвитку акціонерного підприємництва є також зростаюче розмежування економічної влади між менеджерами вищої і нижчої ланок управління, яке супроводжується акумулюванням у руках менеджерів вищої ланки дедалі більшої частини акціонерної власності та окремих функцій стратегічного контролю, і ще однією тенденцією - відокремлення плати за управління від підприємницького доходу. Але дія цих тенденцій не може паралізувати загально-соціальний закон про органічну єдність економічної власності влади (насамперед економічної).
Так, у США до менеджерів вищого рангу належать максимум 10 тис. управлінців (президент, 3-4 віце-президенти) наймогутніших корпорацій. Якщо корпорації є власністю окремої особи або сім'ї, то найважливіші рішення (у тому числі, зміщення з посади головних менеджерів) приймає сам власник, а менеджер вищої ланки керує підприємством на підставі дозволу найбільших власників, при цьому до нього разом з повноваженнями і владними функціями переходить і частка корпоративної власності у трьох основних формах:
> придбання значної кількості акцій (у США менеджери вищого рангу володіють акціями вартістю майже 4 млн дол. кожний), отримання немалих дивідендів на них через систему опціонів (надання їм права купувати акції за твердими цінами, що означає своєрідний дар корпорації, оскільки не оподатковується) та ін. На початку 60-х років XX ст. головні менеджери в США мали платню приблизно в 40разів більшу, ніж робітники, а в 2002 р. - у понад 530 разів;
> одержання дуже великої зарплати (більше 1 млн дол. на рік у 90-ті роки XX ст.). Такі суми заробітної плати не можна розглядати лише як плату за працю високої якості та її напруженість. Вони є формою економічної реалізації зосередженої в руках менеджерів влади і власності з урахуванням специфічних умов тієї чи іншої країни. Праця менеджера вищої ланки в Японії зовсім не гіршої якості, ніж: його американського колеги, але він отримує приблизно у 5 разів менше;
Р отримання від корпорацій до шести різних видів довгострокових винагород, які можуть перевищувати у кілька разів суми заробітної плати; безкоштовне надання компанією дорогих яхт, літаків, розкішних автомобілів, килимів тощо.
Особливу роль менеджерів вищої ланки підкреслює юридичне закріплення їх статусу. Члени ради директорів обираються на посади
здебільшого у формалізованому порядку власниками великого капіталу. Юридично вони пов'язані з компанією не трудовим договором, а договором представництва або агентським, їх відносини регулюються цивільним або трудовим правом, на відміну від більшості менеджерів нижчої ланки управлінського персоналу. За рівнем доходів, способом життя, наявністю певних важелів економічної влади, юридичним статусом тощо головні менеджери належать до вищих прошарків суспільства, значною мірою вливаються в ряди монополістичної буржуазії.
Таких менеджерів не слід ототожнювати з керівниками середньої ланки (начальниками окремих підрозділів, наприклад цехів), які мають обмежену владу на підприємстві, хоча й користуються чималою автономією при вирішенні господарських питань. Проте, на відміну від головних менеджерів, вони здійснюють оперативне керівництво. Для цього управлінці середнього рівня повинні володіти глибокими професійними знаннями про весь виробничий процес у їх підрозділі, мати загальну уяву про інші підрозділи, вміти добирати кадри для свого підрозділу тощо. За рівнем своїх доходів, способом життя, юридичним статусом та іншими ознаками вони належать до середньої буржуазії. Менеджерів вищої і середньої ланок, як правило, навчають за високу оплату в спеціальних школах на базі відомих університетів.
» следующая страница »
1 ... 121 122 123 124 125 126127 128 129 130 131 ... 279