Вихідними компонентами інвестиційного планування є пошук і формування варіантів капіталовкладень, визначення відносних і абсолютних розмірів їх прибутковості, встановлення можливостей фінансування за рахунок різних джерел, оцінювання надійності реалізації та можливості успіху того чи іншого варіанта інвестування. Для вирішення таких складних і нехарактерних для управлінського персоналу проблем доцільно залучати науково-консультаційні фірми або тимчасово наймати групи вчених спеціалістів у даній галузі наукових і практичних знань. Правильність прийнятих науково-технічних рішень, пов’язаних з практичними можливостями, буде виявлятися під час тривалого періоду благотворного впливу інвестицій на виробництво та збут продукції, збільшення прибутку підприємства.
Основною метою підприємства в умовах ринкової економіки, як це випливає зі світового досвіду, є прибутковість. Наступна мета — збільшити обсяги виробництва й реалізації, створити й підтримувати добру репутацію підприємства у споживачів, високу продуктивність праці, поліпшити якість та споживацькі властивості вироблюваної продукції, створити нові сучасні зразки виробів, досягти високих кількісно-кваліфікаційних показників, високого професійного рівня виробничого персоналу, домогтися його сумлінного ставлення до роботи, а також високої суспільної репутації. Деякі з цих показників важко піддаються кількісній оцінці, проте істотно впливають на розробку інвестиційної політики підприємства і дають змогу на будь-якому проміжку часу приймати правильні й обґрунтовані рішення щодо капіталовкладень.
Дієвість інвестиційної діяльності, як на мікро — так і на макрорівні визначається ефективністю використання інвестиційних ресурсів. У цьому плані рішуче значення мають результати господарської діяльності інвестиційних галузей. Їхній технічний рівень, організація виробництва, розвиток підприємництва, здатність до освоєння інновацій впливають на інвестиційний цикл, окупність і віддачу інвестиційних ресурсів.
Серед інвестиційних галузей центральне місце займає будівництво. Тому, логічно, дослідження ефективності інвестицій варто починати саме з цієї галузі. Одразу ж слід зазначити, що в даний час, в найбільш кризовому стані виявилося, капітальне будівництво.
Терміни будівництва перевищуються в 2,5-3,0 рази, наднормативним залишається рівень незавершеного будівництва. Однією з причин цього виступає нераціональність структури інвестиційного циклу в будівництві, відповідно до якого стадія підготовки займає тільки близько 3% його загальної вартості. У той же час, у процесі перерозподілу капітальних вкладень, на стадію підготовки будівництва перерозподіляється сукупна праця всіх працівників інвестиційного процесу — у сферу з високим інтелектуальним потенціалом — науки і проектування. Посилення стадії підготовки інвестиційного циклу в будівництві повинно привести до підвищення науково-технічного рівня всього процесу поширеного відтворення.
В недалекому минулому надмірне нарощування потенціалу витратних галузей і виробництв прирівнювалося до успіхів в економічному розвитку. Як показав світовий досвід, найбільш ефективний шлях розвитку економіки пролягає через ресурсозберігаючу інвестиційну стратегію. Маються на увазі не тільки матеріально-технічні, трудові і фінансові ресурси, але і такий надзвичайно важливий ресурс, як час. Виграш в часі дає багато переваг і відкриває великі можливості в умовах інтегрованого розвитку світового господарства.
Для подолання економічного спаду необхідно змінити акценти в пріоритетах і формах інвестування. Необхідно змінити структуру економіки країни, зменшити питому вагу галузей важкої і воєнної промисловості, що у великих обсягах споживають природні ресурси, погіршують екологічну ситуацію, а продукція їх у значній мірі вивозиться за межі України і не впливає на рівень життя населення. І, навпаки, необхідно збільшувати питому вагу наукомістких галузей з екологічно чистими технологіями, легкої і харчової промисловості, що переробляють продукцію галузей сільського господарства, сфери послуг.
» следующая страница »
1 ... 82 83 84 85 86 8788 89 90 91 92 ... 224