Разом з тим, така стратегія інвестиційної діяльності також не позбавлена деяких недоліків. Основний з них полягає в тому, що суміжні галузі в рамках визначеної їхньої групи мають, як правило, аналогічний у часі галузевий життєвий цикл. Це підсилює інвестиційний ризик, особливо в традиційних галузях економіки. Крім того, продукція таких галузей зазнає впливу однакових у часі кон’юнктурних циклів, що в ще більшій мірі підсилює інвестиційний ризик в окремі несприятливі періоди. Тому використання стратегії диверсифікованості інвестиційної діяльності в рамках визначеної групи галузей ефективне лише при сприятливому прогнозі кон’юнктури відповідних товарних ринків.
На третьому етапі досліджується доцільність різких форм дивер- сифікованості інвестиційної діяльності в розрізі різних, не пов’язаних між собою груп галузей. Необхідність використання такої стратегії визначається тим, що для багатьох великих і середніх компаній, що здійснюють свою діяльність протягом тривалого періоду, традиційно обрані галузі (окремі чи в рамках визначених груп) стримують темпи перспективного розвитку, одержання високої віддачі від інвестицій, а іноді викликають стратегічну уразливість у конкурентній боротьбі. Умовою здійснення такої диверсифікованості інвестиційної діяльності, як показує аналіз, є формування «стратегічних господарських центрів».
Стратегічний господарський центр являє собою самостійну структурну одиницю КС, що включає кілька стратегічних зон господарювання (система таких стратегічних господарських центрів уперше була реалізована в американській фірмі «Дженерал електрик», що дозволило їй значно підвищити ефективність інвестиційної і господарської діяльності). Стратегічний господарський центр цілком формує свою інвестиційну стратегію, що є самостійним складеним елементом інвестиційної стратегії корпорації. За рахунок вибору галузей з різними стадіями життєвого циклу і з різними в часі коливаннями кон’юнктури на їхню продукцію істотно знижується рівень інвестиційних ризиків.
Диверсифікованість інвестиційної діяльності, здійснювана в процесі другого і третього етапів розробки галузевої спрямованості інвестиційної стратегії, здійснюється з урахуванням прогнозованих оцінок розвитку окремих галузей (чи їхніх груп).
Визначення регіональної спрямованості інвестиційної діяльності при розробці відповідної стратегії КС пов’язане з двома основними умовами:
• розмір корпоративної структури;
• тривалість функціонування.
Більшість невеликих фірм і значна частина середніх фірм здійснюють свою діяльність у межах одного регіону за місцем проживання інвесторів. Для таких фірм можливості регіональної диверсифікованості інвестиційної діяльності (особливо в частині реальних інвестицій) обмежені через недостатній обсяг інвестиційних ресурсів і істотне ускладнення управління інвестиційною і господарською діяльністю. Принципова можливість регіональної диверсифікованості можлива лише при фінансових інвестиціях, однак, їхній обсяг у таких фірм невеликий, тому інвестиційні рішення можуть прийматися не в рамках розроблювальної стратегії а при формуванні інвестиційного портфеля (тобто на стадії тактичного управління інвестиційною діяльністю).
Другою умовою, що визначає необхідність такої розробки, є тривалість функціонування корпоративних систем. На перших стадіях її життєвого циклу господарська й інвестиційна діяльність зосереджується, як правило, у рамках одного регіону, і лише в міру подальшого розвитку КС виникає потреба в регіональній диверсифікованості інвестиційної діяльності.
Основою розробки регіональної спрямованості інвестиційної діяльності є оцінка інвестиційної привабливості окремих регіонів. У силу стійкості багатьох регіональних факторів розвитку результати оцінки інвестиційної привабливості регіонів звичайно не піддаються різким змінам і можуть бути використані при розробці інвестиційної стратегії.
» следующая страница »
1 ... 80 81 82 83 84 8586 87 88 89 90 ... 224