Інвестознавство

Процес розширеного відтворення основних фондів і виробничих потужностей в Україні реалізується за допомогою будівництва нових, розширення, реконструкції й технічного переоснащення діючих підприємств, формування міжгалузевих народногосподарських і тери­торіально-виробничих комплексів. Ефективне збалансоване здійснен­ня інвестиційного процесу відповідно до поставлених соціально-еко­номічних цілей і завдань — найважливіше джерело економічного зро­стання й підвищення добробуту людей. Тому важливо забезпечити раціональне поєднання інвестиційної стратегії й тактики, тобто шляхів досягнення загальної мети з конкретними рішеннями щодо її втілен­ня на різних рівнях господарського управління.

Інвестиційна діяльність збільшує основні фонди й виробничі по­тужності з урахуванням найновіших досягнень у галузі техніки й тех­нології або підтримує її у працездатному стані. Багатогранні аспекти такої діяльності опрацьовуються за допомогою безперервного інве­стиційного планування, яке охоплює різні проміжки часу. Стратегічні й тактичні цілі підприємства взаємопов’язуються завдяки гармоній­ному розподілу функцій і завдань на стадії довгострокового прогнозу, розрахованого на 10 — 15 років, середньострокового плану, що скла­дається на 3 — 8 років, і короткострокових планів, які розроблюються на один — три роки з глибоким конкретним опрацюванням усіх ас­пектів виробничої та інвестиційної діяльності. Динамізм і мінливість економічних ситуацій, що характерні для вільного підприємництва, підтримують рівновагу ринку в цілому, але вони ж зумовлюють періо­дичне коригування інвестиційних планів. Процес цей природний; він відбиває суть нових функцій вищого керівництва — управління підприємством замість вирішення оперативних контрольно-розпо­дільних питань.

Вихідними компонентами інвестиційного планування є пошук і формування варіантів капіталовкладень, визначення відносних і аб­солютних розмірів їх прибутковості, встановлення можливостей фінан­сування за рахунок різних джерел, оцінювання надійності реалізації та можливості успіху того чи іншого варіанта інвестування. Для вирі­шення таких складних і нехарактерних для управлінського персоналу проблем доцільно залучати науково-консультаційні фірми або тимча­сово наймати групи вчених спеціалістів у даній галузі наукових і прак­тичних знань. Правильність прийнятих науково-технічних рішень, пов’язаних з практичними можливостями, буде виявлятися під час тривалого періоду благоприємного впливу інвестицій на виробництво та збут продукції, збільшення прибутку підприємства.

Основною метою підприємства в умовах ринкової економіки, як це випливає зі світового досвіду, є прибутковість. Наступна мета — збільшити обсяги виробництва й реалізації, створити й підтримувати добру репутацію підприємства у споживачів, високу продуктивність праці, поліпшити якість та споживчі властивості вироблюваної про­дукції, створити нові сучасні зразки виробів, досягти високих кількісно-кваліфікаційних показників, високого професійного рівня виробничого персоналу, домогтися його сумлінного ставлення до ро­боти, а також високої суспільної репутації. Деякі з цих показників важ­ко піддаються кількісній оцінці, проте істотно впливають на розробку інвестиційної політики підприємства і дають змогу на будь-якому про­міжку часу приймати правильні й обґрунтовані рішення щодо капіта­ловкладень.

4.2.   Принципи інвестиційної стратегії

Система бізнесу як система господарювання охоплює такі еле­менти:

•      підприємницький бізнес;

•     державний бізнес;

•      споживчий бізнес.

Суб’єктами підприємницького бізнесу є підприємці — юридичні і фізичні особи, діловий інтерес яких полягає в одержанні прибутку че­рез виробництво і реалізацію, виконання робіт та послуг.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 75 76 77 78 79 8081 82 83 84 85  ... 224