Економічна теорія

—      зміни в основних сегментах Ті кваліфікаційної структури: зменшення зайнятих малокваліфікованою працею та абсолютне і відносне збільшення кваліфікова­них працівників з гарантованою зайнятістю і високою за­робітною платою;

—    гендерні зміни в структурі зайнятості: на фоні зростання загального рівня економічної активності відбу­вається зниження цього показника для чоловіків та його зростання для жінок;

—    зміни у структурі форм зайнятості: зростання різноманітності нетипових форм зайнятості та їхньої пи­томої ваги, поступове витіснення стандартної зайнятості.

В умовах переходу до ринкової економіки тенденції зай­нятості поступово набувають безпосередньої і визначаль­ної залежності від ринкових процесів, інтенсивності фор­мування ринкової системи.

У перехідній економіці для зайнятості є характерними:

• •• РЖІ*                                                                                                                                                                                                                                                                               •                                    ••

процес реструктуризації Ті внутрішньої системи:

—  диференціація працездатного населення на підприєм­ців і найманих працівників;

—  поглиблення професійно-кваліфікаційного поділу праці;

—    розширення професійної і територіальної мобільності робочої сили;

—    урізноманітнення форм зайнятості;

оформлення якісно нового суб'єкта зайнятості —

економічно активної частини населення.

Зайнятість перетворюється на ринкову категорію:

—      стає сферою реалізації індивідуальної економічної свободи;

—    визначальною мірою регулюється об'єктивними рин­ковими механізмами;

—    стає цінністю для кожного, хто зумів включитися в систему суспільного виробництва.

 4. Безробіття, його види і наслідки

Ринок праці як один із підвидів ринкової системи узгоджує потребу економіки в праці з наявними трудовими ресурсами, врівноважує попит на робочі місця з їхньою пропозицією.

Проте в дійсності, як правило, співвідношення попиту і пропозиції робочої сили чи робочих місць щоразу проявляє їхню кількісну і якісну невідповідність:

—   частина економічно активного населення виявляє по­пит на робочі місця і не знаходить відповідної пропозиції;

—    залишаються незайнятими робочі місця, що характе­ризуються особливими вимогами до кваліфікації, економіч­ного і соціального статусу власників робочої сили.

З цих диспропорцій в умовах сучасного ринку кількісно переважає перша — проблема працевлаштування бажаю­чих працювати, або проблема безробіття.

Безробіття — соціально-економічне явище, пов'я­зане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї, стан незайнятості частини економіч­но активного населення.

Важливою ознакою безробіття є його закономірний характер. Повної зайнятості в розумінні працевлаштування абсолютно всього економічно активного населення в ринковій економіці взагалі не існує и існувати не може в силу динаміч­ності процесів суспільного буття та об'єктивної неможливості абсолютного і швидкого системного узгодження їх.

Досягнення рівноваги між попитом і пропозицією че­рез їхню постійну нерівновагу, зумовлюється внутрішніми властивостями та принципами організації ринкової систе­ми. Порушення рівноваги ринкових сил стає головною умо­вою її власне існування, оскільки спонукає іманентно влас­тиві їй імпульси до самоорганізації та саморозвитку.

Безробіття як поверхневий прояв диспропорції на ринку праці (серед різноманітних явищ недовикорис- тання й інших виробничих ресурсів) у принципі стано­вить момент, умову ринкового процесу, бо є лише зовніш­ньою ознакою його внутішньої суперечливої природи.

 

« Содержание


 ...  159  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я