Економічна теорія

економічних:

—   недовиробництво ВВП. Американським дослідником Артуром Оукеном було доведено існування взаємозв'язку між рівнем безробіття і падінням обсягу ВВП. За А. Оуке­ном, збільшення фактичного безробіття на 1 % призводить до скорочення реального ВВП на 3 % (у пізніших досліджен­нях — 2 %).

—   потребує коштів на утримання безробітних;

соціальних:

—   зниження життєвого рівня;

—   декваліфікація робочої сили;

—   зростання показників "соціальної патології".

Дослідниками доведено, що збільшення безробіття ви­кликає кумулятивний ефект зростання показників "соціаль­ної патології": уже в перші три роки збільшується число психічних захворювань, злочинності, самогубств і вбивств; у наступні три роки зростають так звані хронічні реакції (хвороби та смертність).

Сумний перелік наслідків безробіття зрозумілий, адже, як зазначає К. Еклунд, праця дає почуття єдності й товари­ства; вона забезпечує дохід, який водночас є свідченням зна­чущості того, чим ми зайняті. Робота дає нам статус, пре­стиж і професійну придатність, крім того, організує день і створює умови для правильного способу життя.

Оскільки в умовах ринкової економіки не існує й об'єк­тивно не може існувати механізму, що забезпечував би по­вну зайнятість і попереджав безробіття, виникає потреба в цілеспрямованому державному регулюванні ринку праці.

 5. Цілі, принципи та механізм державного регулювання зайнятості

Сучасний механізм регулювання досить складний, органіч­но поєднує ринковий механізм саморегулювання економічних процесів і систему заходів державного сприяння зайнятості.

Державне регулювання зайнятості є різноплановим за своїми наслідками процесом. Його об'єктом є людина, яка завжди і безпосередньо перебуває в ролі суб'єкта всього спек­тра суспільних відносин. Тому цільові орієнтири механі­зму регулювання зайнятості повинні виходити з бага­тьох засад, основними з яких є:

—  економічна доцільність досягнення певного рівня зай­нятості та вибору відповідних регулюючих заходів;

—   достатня і стабільна ефективність розподілу ресурсів праці;

—     утвердження гуманістичних і демократичних рис суспільства.

Цільові орієнтири зумовлюють відповідний вибір прин­ципів державного регулювання зайнятості (рис. 16.8).

Державне регулювання зайнятості потребує відповідних інфраструктурних елементів, конкретного набору заходів, певної послідовності й узгодженості впровадження їх, що у своїй сукупності визначає механізм впливу держави на систему зайнятості.

Механізм державного регулювання зайнятості має такі складові:

—   система вивчення і прогнозування стану загальнона­ціонального та локального ринків праці;

—    розробка загальної стратегії та конкретних науково обґрунтованих програм регулювання зайнятості;

—   система професійної підготовки та перепідготовки;

—   розгалужена система органів працевлаштування;

—  централізовані й місцеві банки даних попиту на ро­бочу силу та її пропозицію;

—  спеціальні програми стимулювання зайнятості у пра- ценадлишкових регіонах.

Сприяння повній, продуктивній та ефективній зайнятості

Забезпечення рівних можливостей усім громадянам на вільний вибір виду діяльності

Гарантування від­творення робочої си­ли на основі вста­новлення мінімаль­ного рівня доходу

Принципи

державного

регулювання

зайнятості

Гарантування зайнятості для соціально вразливих верств населення

Безпека

праці

Матеріальна підтримка на випадок безробіття

Правовий захист від безпідставного звільнення

Рис. 16.8. Принципи державного регулювання праці

Пасивні

Методи впливу на рівень зайнятості

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 156 157 158 159 160 161162 163 164 165 166  ... 246