13. Хансен Э. Экономические циклы и национальный доход: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1996.
14. Atkinson Brian, Cohen Avi J., В. King Harvey, Rush Mark. Economics. — Addison-Wesley, 1997. — P. 299—316.
15. Bradley R. Schiller. The Macro economy today. — Me Graw Hill Companies Inc., 1997. — P. 165—235.
16. Lipsey Richard G., Chrystal K. Alec. Positive Economics. — New York: Oxford University Press Inc., 1995. — P. 497—626.
Глава 16. ЗАЙНЯТІСТЬ І ВІДТВОРЕННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ
Заможно жити — треба працю любити.
Народна приказка
1. Економічне самовизначення індивіда як умова становлення ринкових відносин у сфері праці.
2. Ринок праці та особливості його функціонування.
3. Соціально-економічний зміст і форми прояву зайнятості.
4. Безробіття, його види і наслідки.
5. Цілі, принципи та механізм державного регулювання зайнятості.
6. Еволюція теоретичних концепцій ринку праці, зайнятості та безробіття
1. Економічне самовизначення індивіда як умова становлення ринкових відносин у сфері праці
Становлення та функціонування ринкових відносин у сфері праці своєю передумовою мають економічне самовизначення індивіда.
Сутність економічного самовизначення індивіда полягає в усвідомленому виборі напряму, способу та форм його входження в систему суспільно-економічних відносин і зв'язків.
Економічне самовизначення індивіда є дієвим вираженням його економічної свободи, передусім як власника своєї робочої сили, що є одним із найцінніших видів економічних ресурсів.
Для кожного потенційного суб'єкта ринку, що персоніфікує власника робочої сили, входження до системи суспільного виробництва можливе:
— на основі вільного підприємництва як способу використання власної праці за умови володіння відповідними засобами виробництва;
— на основі вільного найму як способу продажу власної робочої сили власникові матеріальних ресурсів виробництва.
Кожному з цих варіантів прояву економічної свободи властиві істотні функціональні відмінності, що зумовлюють відповідний відбір претендентів, а отже, і обмеження дійсної економічної свободи.
З точки зору умов функціонування ринку праці, визначальним є економічне самовизначення індивіда, що персоніфікує власника робочої сили як специфічний товар. Його зв'язок із власником засобів виробництва є внутрішньо суперечливим:
з одного боку, працівник і підприємець протистоять на ринку праці як рівноправні суб'єкти, що виявляється у свободі вибору та добровільності дій щодо реалізації кожним власного інтересу;
з другого — працівник і підприємець взаємопов'язані та взаємозалежні, оскільки реалізація їхніх інтересів і можливостей зумовлюється та узгоджується структурою суспільних потреб.
Для забезпечення успіху в системі суспільних зв'язків індивід змушений обмежувати свободу власної поведінки, вивіряючи свої дії з вимогами виробництва та намірами інших суб'єктів ринкових відносин.
Економічна свобода найманого працівника і підприємця можлива і реально проявляється як відносна, обмежена економічною необхідністю, що спрямовує до суспільного економічного порядку, регульованого економічними та юридичними законами.
Соціально-економічною межею здійснення економічної свободи індивіда виступають потреби та інтереси інших економічно суверенних суб’єктів ринку. Економічне самовизначення для одних суб'єктів означає можливість такого самого самовизначення й для інших суспільних індивідів.
Економічна свобода індивіда в умовах сучасної, розвинутої ринкової економіки є найважливішою властивістю й умовою ефективного функціонування. Нині свобода вибору людини значно зросла, зумовивши незалежність, матеріальний і духовний добробут працівника, досягнуті завдяки професійно-кваліфікаційним якостям і працелюбству не меншою мірою, аніж володінню засобами виробництва.
» следующая страница »
1 ... 149 150 151 152 153 154155 156 157 158 159 ... 246