Економічна теорія

Рис. 16.1. Ринок праці як економічна категорія і економічне явище

З розвитком суспільства умови функціонування ринку праці значно розширилися. Сучасний ринок праці, крім належності робочої сили та засобів виробництва різним власникам, передбачає:

—           наявність єдиного правового поля для вільного пере­міщення населення та вільного вибору виду діяльності;

—            розвинуту систему бірж праці та інформації про вільні робочі місця;

—             наявність ринку житла;

—             існування розвинутого ринку освітніх послуг;

—           державне регулювання ринку праці.

Ринок праці більшою мірою, ніж інші ринки реагує на вплив інституційних факторів, що зумовлює його структу­ру та механізм функціонування (рис. 16.2).

Суб'єктами ринку праці є наймані працівники як влас­ники, носії та продавці товару "робоча сила" і роботодавці як її покупці.

Об'єкт купівлі-продажу — робоча сила є специфічним товаром, який:

—    не відчужується від власника в процесі купівлі-про- дажу, оскільки є іманентною властивістю свого носія;

—   не знищується в процесі його використання, але для свого відтворення потребує додаткового споживання жит­тєвих благ;

—   кількісно та якісно не може бути абсолютно однако­вим у різних індивідів;

—   оплачується роботодавцями після його використання протягом певного часу;

—   потребує юридичного оформлення умов свого викори­стання, яке здійснюється у формі трудового договору (кон­тракту).

Поряд із загальним інституційним середовищем ри­нок праці зазнає значного впливу специфічних інститутів: профспілкового руху, методів та ступеня участі держави у регулюванні трудових відносин, традицій соціального парт­нерства, що історично склалися в країні. Це певним чи­ном позначається і на механізмі встановлення рівноваги на ринку праці.

Механізм функціонування ринку праці відображає взаємодію попиту і пропозиції на робочу силу, які врівно­важуються її ціною — заробітною платою.

Процес формування попиту на робочу силу безпосе­редньо визначається речовим фактором виробництва та опосередковано відображає вплив інших детермінант:

—  чисельності покупців робочої сили та їхніх грошових до­ходів, що реально можуть бути інвестовані в трудові ресурси;

—    можливості певної взаємозамінності живої праці й знарядь праці залежно від рівня цін на них;

—  продуктивності праці й ринкової вартості (ціни) ство­рюваного нею товару.

Названі детермінанти впливають на процес формування попиту на робочу силу.

Величина попиту як платоспроможної потреби в робочій силі безпосередньо визначається рівнем ціни чи заробітної плати. Залежність між ними має зворотний характер.

На формування пропозиції робочої сили впливають:

—    чисельність населення, його вікова і статева структу­ра, міграційна активність;

—    професійно-кваліфікаційні характеристики сукупної робочої сили;

—     вартість засобів існування, необхідних для забезпе­чення працездатності людини, та задоволення потреб не­працюючих членів сім'ї;

—    рівень і якість життя;

—    мотивація до праці;

—    звички, традиції, культура, релігія;

—   державне регулювання ринку праці і вплив профспілок.

Величина пропозиції також визначається рівнем ціни

робочої сили як товару, але, на відміну від величини попи­ту, ця залежність має прямий характер.

Основним регулюючим інструментом ринкового розподілу робочої сили є ціновий механізм. Як ринкова ціна заробітна плата врівноважує попит і пропозицію робо­чої сили. Водночас вона відображає ситуацію на ринку праці, досягнутий баланс інтересів між підприємцями, наймани­ми працівниками, державою та профспілками.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 151 152 153 154 155 156157 158 159 160 161  ... 246