Економічна теорія

Активні

—   виплати вихідної допомоги та допомог з безробіття;

—   стипендії в період перепід­готовки та підвищення квалі­фікації;

—   неоплачувані відпустки;

—  дострокове оформлення пенсій за віком

—   перепідготовка та підви­щення кваліфікації;

—  сприяння в пошуку роботи;

—  сприяння підприємствам у заповненні вакансій;

—   стимулювання створення нових робочих місць;

—   організація громадських робіт;

—   сприяння мобільності робочої сили

Ефективність державного регулювання зайнятості в значній мірі залежить від співвідношення активних та па­сивних методів впливу на рівень зайнятості (рис. 16.9).

Формування інформаційного суспільства та підвищен­ня інтелектуального змісту праці зумовлюють зростання вимог до якості робочої сили. Тому в державному регулю­ванні зайнятості розвинутих країн набирають ваги заходи довготривалого характеру, спрямовані на розвиток якісних параметрів трудових ресурсів.

 6. Еволюція теоретичних концепцій ринку праці, зайнятості та безробіття

Економічна наука в цілому досить повно дослідила тео­ретичний і практичний зміст, принципи організації та ме­ханізм функціонування ринку праці. Це дає змогу харак­теризувати його, незважаючи на всю реальну суперечливість, з позицій системної цілісності. Найвідомішими концепція­ми, що висвітлювали історичний процес еволюції ринкової системи, є неокласична, кейнсіанська та інституціональна концепції ринку праці та безробіття.

Неокласична концепція ґрунтується на теорії загальної економічної рівноваги, розробленій у другій половині XIX ст. Л. Вальрасом. Створена за її принципами статична модель ви­ходить із таких ідеальних умов виробництва й реалізації:

—   наявність досконалої конкуренції, що забезпечує аб­солютну гнучкість цін і ставок заробітної плати;

—   миттєва реакція цін і ставок заробітної плати на зміни ринкової кон'юнктури;

—    обов'язкова раціональність поведінки ринкових су­б'єктів, їхня повна інформованість та вільна мобільність.

Однак стан рівноваги ринку праці є науковою абстрак­цією, винятком у реальній дійсності. Відображаючи зміни технічної й органічної будови капіталу, сукупний вплив різних факторів, реальна дійсність кожного разу породжує проблему незбалансованості.

Статичний характер моделі ринку, орієнтуючи її на вияв лише властивостей цін рівноваги, залишав поза увагою сам механізм формування таких цін. Тому послідовники тра­дицій неокласичної школи (Д. Гілдер, А. Лаффер, Р. Холл та ін.) розглядають саме ціновий механізм як основний регулятор динамічної системи ринку праці. Заробітна пла­та, виступаючи ціною праці, з одного боку, відповідно реагує на кон'юнктуру ринку, а з другого, впливаючи на попит і пропозицію робочої сили, регулює їхнє співвідношення, підтримуючи необхідну відповідність між ними. Згідно з цією концепцією існує зворотна пропорційна залежність між рівнем заробітної плати й величиною зайнятості: чим ниж­чий рівень заробітку, тим за інших однакових умов вища зайнятість, і навпаки. Тому зростання безробіття тут ста­виться в пряму залежність від надмірно високої і негнуч­кої заробітної плати всіх, хто працює за наймом, і трактується як добровільне волевиявлення носіїв робочої сили, які ко­лективними зусиллями протидіють зниженню заробітної плати в разі перевищення пропозиції праці над попитом на неї.

Катастрофічна криза початку 30-х років, що охопила провідні індустріальні держави світу, спричинила появу нових, кейнсіанськихпоглядів на проблему функціонування ринку праці, зайнятості й безробіття. Піддавши різкій кри­тиці постулат про ніким і нічим не обмежену саморегу- льованість ринку через механізм вільної конкуренції, Дж. Кейнс та його послідовники розробили теорію, яка за своєю сутністю є дослідженням причин відхилень від ста­ну ринкової рівноваги. На відміну від неокласиків, Кейнс досліджував ринок праці як інертну, статичну систему з жорстко фіксованою ціною праці, відтак і пояснював виму­шене безробіття причинами недостатнього сукупного попи­ту: недостатність сукупного попиту на продукцію обмежує прибуткову реалізацію товарів і послуг; зменшення доходів підприємств обмежує, у свою чергу, обсяги інвестицій у виробництво, відповідно скорочується і попит на працю. Забезпечення стимулів до зростання сукупного попиту Дж. Кейнс покладав на державу, якій належить розробля­ти й здійснювати комплекс заходів бюджетної та грошово- кредитної політики як допоміжних регулюючих засобів.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 157 158 159 160 161 162163 164 165 166 167  ... 246