— кількість витрачених на його виборчу кампанію коштів або сила адміністративного ресурсу, задіяного на його підтримку. Жоден з урядів, ідучи у відставку, не звітував про виконання власної програми; програма «Ук- раїна-2010», як і більшість інших, так і залишилася на папері як красномовне свідчення нереалізованих амбіцій і невиконання обіцянок. Програми політичних партій за практикою, що склалася, не передбачають звітності та відповідальності перед виборцями чи навіть членами партій за їх виконання. Передвиборчі програми партій мають здебільшого кон’юнктурний характер і не передбачають довгострокову та помітну роботу з їх виконання;
• утиски свободи ЗМІз метою обмеження поширення критичної (не- зангажованої) інформації про дії правлячої еліти. Масового, звичного характеру набуло використання засобів політичного, економічного, адміністративного, силового тиску на засоби масової інформації та окремих незалежних журналістів. У такий спосіб правляча еліта позбавляє суспільство можливості здійснювати контроль за її діяльністю, поступового формування транспарентних механізмів функціонування держави;
• несприйняття правлячою елітою опозиції (у т.ч. парламентської) як політичного опонента, необхідного для конструктивного коригування власних дій. Правляча еліта розглядає опозицію як пряму загрозу власному статусу, владі і власності, що виявляється у застосуванні до лідерів, окремих функціонерів чи навіть прихильників опозиції методів адміністративного та силового тиску, обмеження її доступу до ЗМІ;
• переважно патронально-клієнтальний принцип кадрової політики. Кадрова політика є непрозорою. Численні звільнення та призначення керівників центральних і місцевих органів влади здійснюються, як правило, без пояснення мотивів. Непоодинокими є приклади призначення чиновників на відповідальні посади, які були звільнені за компрометуючих обставин чи незадовільне виконання службових обов’язків. Це дає підстави припустити, що головним критерієм зайняття посади є не професійна компетентність, високі морально-етичні цінності, а особиста відданість тому, хто здійснює призначення.
Таким чином, найбільш виразними рисами сучасної еліти є нехтування суспільними інтересами, безконтрольність, безвідповідальність, нетранспарентність, потяг до тіньових кулуарних механізмів. Як наслідок, між владою і суспільством поглиблюється глибоке протиріччя; влада звертається до суспільства тільки тоді, коли виникає сезонна потреба у черговій суспільній легітимації подовження її повноважень або підтримки її політичних ініціатив.
Сучасна вітчизняна еліта змогла запропонувати суспільству лише ту соціально нерозвинуту систему цінностей, що була і є близькою їй самій. Як наслідок розгублене, значною мірою позбавлене моральних орієнтирів суспільство отримало «приклад» у вигляді поведінки вищих представників еліти, головними рисами якої є егоїзм, орієнтація на цінності особистого споживання, зневага до тих, хто не причетний до вузьких елітних корпоративних кіл і кому пропонується керуватися законом, встановленим декларативно для всіх, і загальними нормами моралі. Своєю поведінкою, що побудована на подвійних стандартах, правляча еліта розбещує суспільство, що призводить до масштабної корозії моральних цінностей. За даними соціологічних опитувань, 11% молоді визнають, що на них норми моралі не поширюються, 21% — ігнорують закон, 25% — вважають, що рівень і якість освіти в житті не має значення, головне — мати багатих батьків, родичів чи «своїх людей» у владі та комерційних структурах. Отже, серед молоді існує стійка тенденція до зниження морального порогу, нехтування суспільними інтересами, потяг до антисоціальної поведінки та девіації, і якщо вона збережеться, то суспільство очікує ще одне — катастрофічне — зниження рівня суспільної безпеки, розвиток тіньових, кримінальних проявів
» следующая страница »
1 ... 291 292 293 294 295 296297 298 299 300 301 ... 350