Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

Є дві причини, на думку О. Вишневського, появи нової еліти в Росії у ХІХ ст., яка несла у собі великий кризовий потенціал порушення балан­су протистояння, дихотомії — запозичення західних цінностей — розви­ток традиційних цінностей: ускладнення самого російського життя і євро­пейські впливи. Початково головною була перша з цих причин. Через виховання на західний кшталт вельми нечисленні дворянські та напівдво- рянські кола «з поспішністю зради» (Герцен) сприйняли західні куль­турні досягнення і першими відчули себе новими людьми. «Відступники всіх станів, ці нові люди, ці моральні різночинці склали не стан, а середо­вище» (Герцен), в якому і відбувся найважливіший у російській історії зсув: склався новий людський тип—протилежна соборній автономна осо­ба. Вона по-іншому бачить, по-іншому відчуває. У неї інші цінності, інші мотиви поведінки. Вона поводить себе достатньо раціонально, але все ще не розсталася із соборністю. З’являються напівнові, напівсоборні люди. Це середовище слугувало лабораторією, в якій усвідомлювались пробле­ми нової, не соборної, індивідуалістичної культури

.

Поки «нова людина» на вітчизняному просторі зростала на західних цінностях, за рахунок руйнації традиційних у колах дворянського та на- півдворянського середовища, це ще не могло зруйнувати принципи со­борності, яким живився народ, тобто переважно селянство. Однак у другій половині ХІХ століття коли вітчизняне економічне і соціальне життя, включаючи і село, значно ускладнилось, деструктивний вплив еліти сус­пільства на всі його соціальні структури , в тому числі некритичне запози­чення та прикладання догм марксизму до умов соборного суспільства, прискорило кризу соборності. Стикнувшись з «новими цінностями» жит­тя, руйнацією старих моральних норм, люди з народу почали освоювати квазіційності особової автономії, пов’язані не з прогресом, а з регресом особи, поверненням до архаїчного її історичного типу, до його релікту— обмеженням комунікації, руху не до виходу в суспільство, а до ізоляції від нього. За цих умов український соціум швидко еволюціонує не до єдино­го медіуму інтеракції й комунікації, а до такого, що складається з безлічі ворогуючих мікрогруп

.

З’являється нова соціальна фігура — міщанин. Уся дворянська, еліт­на культура проникнута до неї ненавистю, презирством, не розуміючи, що першоджерелом руху до повернення цього неприємного архетипу ви­ступають дії самого дворянства щодо схиляння перед західною культу­рою. Перший критик міщанства Герцен, розумів процес сходження до міщанства як досить багатоплановий. Він називав цей процес «демокра­тизацією аристократії і аристократизацією демократії»

.

Суспільна криза в Росії початку ХХ століття була викликана черго­вою спробою модернізації суспільства. Наприкінці ХІХ століття украї­нське суспільство пережило швидкий розвиток за зразками та під впли­вом західного капіталізму. В останні десятиріччя ХІХ століття у Катери­нославській та Херсонській губерніях виникли 17 великих металургійних заводів, 9 з них належали іноземним (англійським, бельгійським та фран­цузьким) підприємцям. З 1888 по 1894 рр. в Україні було створено 22 іноземні акціонерні компанії з основним капіталом майже 63 млн крб. Французький, бельгійський, англійський і німецький капітали захопи­ли ключові позиції у кам’яновугільній, залізорудній та металургійній промисловості України (у вугледобуванні іноземцям належало 63% ос­новного капіталу, в металургії — 90%). У1990 році переважно іноземцям належали 65 підприємств сільськогосподарського машинобудування.

Процес монополізації став особливо активним на початку ХХ сто­ліття Переломним моментом тут стала економічна криза 1900 — 1903 рр., внаслідок якої збанкрутіли сотні дрібних і слабких підприємств, натомість виник ряд великих монополістичних об’єднань: «Продамет», «Продва- гон», «Продвугілля» та інші. Напередодні Першої світової війни в Україні не було вже жодної важливої галузі промисловості, в якій в тій чи іншій формі виробництво не було б монополізоване. Генетичні закономірності розвитку двополісної структури в Україні того часу виявились у тім, що на початку ХХ століття за рівнем концентрації промислового виробницт­ва вона вийшла на одне з перших місць у світі при наявності близько 3,4 млн дрібних селянських господарств

 

« Содержание


 ...  292  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я