Перш ніж розглядати східноєвропейські країни, Україну як країну, що розвивається, потрібно розглянути два підходи до розкриття поняття «країна, що розвивається». Перший підхід виявляється у тому, щоб вважати ці країни відсталими, тобто суспільствами, що рухаються у сучасному світі по обов’язковому для всіх шляху соціально-економічного розвитку, але з більшим чи меншим відставанням від найбільш розвинутих країн. Другий підхід виходить із можливостей різнонаправленого і паралельного розвитку і вважає «країни, що розвиваються» однією з категорій, які знаходяться всередині цього більш загального поняття. Ця фундаментальна різниця у логіці аналізу цих двох підходів інтегрує у собі і різницю рівнів узагальнення, і основні ідеологічні позиції. Більше того, як відзначає Т. Шанін, ці два відмінних підходи відіграли важливу роль в оформленні політичних стратегій та конфронтацій.1
Модель промислового капіталізму, розроблена на досвіді Англії XIX століття, була, безперечно, дуже продуктивною. Незважаючи на хворобливу поляризацію її суспільства і наявність значних обсягів злиднів, пов’язаних з розвитком промислового капіталізму, завдяки останньому ця країна змогла перевести значну частину соціально-економічних негативних явищ у екзогенний простір, тобто експортувати їх в інші країни, підняти рівень виробництва матеріальних благ всередині країни за історично обмежений час на недосяжну досі висоту. Країни, що відстали у своєму
економічному розвитку, повинні час од часу проводити масштабні модернізації
своїх соціально-економічних відносин, наздоганяючи країни, що становлять локомотив світового прогресу. Зовнішня логічність цієї схеми працювала значний час на домінування першого підходу до поняття «суспільство, що розвивається».
Уявлення про закономірності розвитку східноєвропейської цивілізації під впливом першого підходу і теорія конвергенції, що виникла згодом, є частковими проявами теорії модернізації. Ця парадигма постулювала глобальну неминучість, однолінійну природу і принципову позитивну цінність прогресу відсталих держав, тобто їх руху вздовж вісі розвитку, якою вже пройшли країни промислового капіталізму. Її теоретичні передумови — еволюціонізм і класична політекономія XIX ст. є не тільки пануючою філософською теорією західного світосприйняття, а й теоретичною моделлю промислового капіталізму, що перебуває на верхівці свого розвитку.
У XX столітті неокласична теорія в економіці і функціоналізм у соціології успадкували цей теоретичний напрямок, надавши йому оптимістичного ідеологічного супроводження в тому, що стосувалось механізмів вирішення соціальних проблем, досягнення соціальної рівноваги. Розвиток теорії модернізації соціалістами, особливо у зв’язку з діяльністю ортодоксальної частини Другого !нтернаціоналу, виявлявся насамперед у твердженні, що соціалізм безпосередньо змінює капіталізм, виступаючи як додаткова, необхідна і остання стадія розвитку. Соціалізм в межах цієї теорії сприймався як фаза остаточного способу виробництва і соціально-економічної рівноваги, яка повинна використати грандіозні попередні досягнення капіталізму в матеріальному виробництві для розвитку його усуспільнення. Дискурсивне знання, отримане на підставі цього підходу, як то висновки Вітте про можливість розвитку Російської імперії як промислового велета, теорії Плеханова, доктрини прискореної індустріалізації СРСР тощо — всі ці радикально різні погляди і дії об’єднує ідея щодо загального єдиного прогресу і принципової одно- лінійності історії.
Однак теоретичні уявлення про прогрес як про однолінійно спрямовану модернізацію маргінальних околиць розвинутого світу поділяли далеко не всі, особливий потенціал критики цього напрямку накопичувався серед лібералів та соціалістів, які безпосередньо стикалися з реаліями постколоніального розвитку. Так, коли стало зрозуміло, що теорія і практика модернізації щодо широкого кола країн, які обирали власний шлях розвитку, не спрацювала, а розрив їх з провідними країнами не тільки не зменшився, а зріс, знадобилося пояснення цього провалу, поглиблення політико-економічних досліджень постколоніальних суспільств, що призвело до виникнення кількох нових напрямків досліджень.
» следующая страница »
1 ... 255 256 257 258 259 260261 262 263 264 265 ... 350