Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

Поняття «залежного розвитку» у сучасному контексті вказує на цілком визначене місце цих країн за другим критерієм їх визначення щодо міжна­родної капіталістичної системи. У світовій ієрархії інститутів влади, ка­піталу, науки «країни, що розвиваються» зосереджені навколо слабкого полюса, і якщо середовище їх функціонування поставити під вплив сил «вільного ринку», то ця слабкість виявляє сильну тенденцію до свого по­силення, розвитку стану залежності та експлуатації з боку більш сильного полюса.

Внутрішня економічна структура периферійних країн характери­зується наявністю широких структурних розривів між окремими галузя­ми, сферами, регіонами тощо. Стратегічні елементи цих країн зосеред­жені у межах міжнародних структур, які контролюються здебільшого

транснаціональними компаніями і міжнародними угодами між урядами держав-«центрів». Анклави сучасної технології, яка ввозиться з-за кор­дону і значною міроюю контролюється іноземними центрами економіч­ної сили, перетинаються з архаїчними методами виробництва та органі­зації. Головний кордон диференціації двох полюсів розвитку цих країн проходить, як правило, між, з одного боку, дрібноселянським, у головно­му, аграрним сектором, «селянами в місті», та широко розповсюдженим неформальним сектором — «експолярними господарськими формами» і з другого боку — сучасною промисловою і фінансовою системами, бюрок­ратичним, гібридизованим державним апаратом та паразитичною еконо­мічною елітою. Одним із головних атрибутів полюса панування цих країн в умовах залежного розвитку є монополізація адміністративно-економі­чними групами не тільки державного управління і функції придушення, а й пряме надання соціальних преференцій, виконання ролі надпотужно­го роботодавця, безпосереднього контролю над головними галузями та сферами суспільного життя, зовнішніми відносинами, засобами масової інформації тощо.

Реальний контроль над розвинутим і панівним полюсом «країн, що розвиваються» перебуває у руках нерівного союзу міжнародного капіта­лу, бюрократії та місцевої буржуазії. Значною мірою державний апарат виконує функцію своєрідного посередника — представника іноземного капіталу, і в той же час намагається контролювати його. Найчастіше ре­альний механізм функціонування «залежної економіки» спирається на домінування перших двох сил при прислужуванні третьої з них. Це при­зводить до перманентних перерозподілів власності і конфронтації навко­ло цього процесу, пошуку спекулятивних форм прикладання капіталу, тоді як державні підприємства часто залишаються єдиним ефективним інструментом довгострокових капіталовкладень. Це означає також, що систематичне виштовхування ординарних економічних структур, насе­лення з процесу користування економічними благами (наприклад, бюд­жетними преференціями) складає важливу частину механізму «економі­чного розвитку» і веде відповідно до посилення поляризації суспільства, неминучого зростання внутрішньої напруженості та соціальних конфліктів. Однак за певних умови, коли досягається ефективна рівно­вага у системі державного управління, яке забезпечує симетричний роз­поділ засобів зростання між тими, хто налаштований на інтенсивне про­ведення модернізаційних заходів — запозичення позитивних результатів технологічних революцій, що відбуваються у країнах-центрах, в тому числі й технологій управління, і тими, хто забезпечує розвиток власних гене­тичних засад регулювання, побудованих на економічній традиції су­спільства — залежна країна може залишити свою традиційну (на певному історичному відрізку часу) нішу і набути статусу країни-центру економі­чного розвитку.

Наприкінці XIX століття визначилась третя проміжна група країн, окрім призерів попередніх змагань за статус країни-центру, серед правлячих еліт яких визріло розуміння необхідності масштабних реформ, — це США, Німеч­чина, Японія, Росія. Ця третя група складалася з країн, які досягли порогу широкомасштабної індустріалізації трохи пізніше, аніж лідери, але чия еко­номічна структура не була викривлена деформаціями недавнього іноземно­го завоювання та колоніалізмом—прямим чи опосередкованим.

 

« Содержание


 ...  262  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я