Формально в даний час Фонду державного майна України належать корпоративні права на 1603 підприємства, реально ж ця кількість у кілька разів нижча. Так, у 552 ВАТ обсяг держпакетів менший ніж 25% і вплив держави на забезпечення своїх інтересів у їх діяльності є мінімальним (див. табл. 3.4). Такий самий висновок можна зробити і щодо акціонерних товариств, де державі належить обсяг пакетів у межах 25—50%. За оцінками ФДМ, саме ця група підприємств має найгірші фінансово-економічні показники.
А в цілому загальний стан управління державними корпоративними правами достатньо репрезентативно подає такий показник: із вищезгаданих 1603 підприємств дивіденди змогли нарахувати державі за 2002 рік лише 58 (3,6%). Обсяг їх становить тільки 230 млн грн, або приблизно 0,1% ВВП
.
Таблиця 3.4
Розподіл підприємств за обсягами держпакетів акцій, де ФДМ'здійснюєуправління корпоративними правами
Розмір держпакету, % |
Кількість підприємств, де ФДМ має корпоративні права |
Питома вага від загальної кількості підприємств, % |
менше 25% |
552 |
34,4 |
25-50% |
728 |
45,4 |
50-75% |
252 |
15,7 |
100% |
71 |
4,4 |
- |
1603 |
100 |
В Україні, всупереч накопиченому міжнародному досвіду приватизації, за оцінками іноземних фахівців, використовувався найменш ефективний її механізм, який, з одного боку, не забезпечував належного захисту рядових інвесторів, з другого — не сприяв залученню ефективних власників, тобто результати тіньової приватизації просто здебільшого проїдалися. У той же час у країнах з розвиненою економікою (наприклад, ФРН), але зі слабкою системою захисту прав акціонерів більше покладаються на концентрацію власності, ніж на створення системи корпоративного управління відповідного рівня. Продаж акцій приватизованих підприємств у країнах, які віддають перевагу системі «концентрації власності», здійснювалось великими пакетами, а в країнах, де існує ефективна система захисту прав акціонерів, — невеликими пакетами серед широких кіл інвесторів. Так, приватизація у Великій Британії привела до розпорошеного володіння акціями приватизованих компаній і виявилася цілком успішною з точки зору підвищення ефективності виробництва. Однак в деяких країнах, в тому числі в Україні, застосовується модель приватизації, при якій поєднані відсутність ефективних систем захисту прав акціонерів і розпорошене володіння акціями. Єдиним «раціональним» результатом такої моделі приватизації залишається власне збагачення за рахунок приватизованого підприємства шляхом вилучення прибутків чи розпродажу активів. Наслідком цього є відсутність реструктуризації підприємств, пригнічення інвестиційних процесів та триваючий спад виробництва
.
За висновками А.С. Гальчинського, інвестиції в українській економіці «в перманентний перерозподіл власності дають набагато більші
прибутки (доходи), ніж господарська діяльність. Джерелом зазначених доходів є, здебільшого, не розширення та вдосконалення основних фондів, а їх фактичне «проїдання». У процесі віртуального перерозподілу власності відбувається звужене відтворення ресурсної бази, а значить і суспільного багатства загалом. Приватизаційний доход, який є метою перманентного перерозподілу власності, формується саме на цій основі. Він утворюється за рахунок зазначеного ресурсу — фізичного зменшення основних виробничих фондів. Цей доход використовується, з одного боку, на цілі приватного споживання, з другого, для нагромадження нового приватизаційного ресурсу. У цьому розподілі інвестиції в основний капітал, як правило, відсутні.»
» следующая страница »
1 ... 135 136 137 138 139 140141 142 143 144 145 ... 350